Методологічні засади історико-педагогічного висвітлення проблеми полікультурності.

Abstract

У статті констатовано, що в умовах прискореного розвитку вітчизняної системи освіти в євроінтеграційному напрямі в сучасних наукових дослідженнях актуалізовано проблему полікультурності, яка розглядається в теоретичному (як освітня концепція) та прикладному (як навчально-виховна практика) аспектах, завдяки значному поширенню процесів глобалізації та культурної інтеграції у світовому та вітчизняному контекстах. Тому перед освітянською спільнотою нині постало питання виваженого та доцільного поєднання культурних надбань різних етнічних груп у загальному процесі взаємозбагачення за умов збереження культурної самобутності й унікальності всіх етносів. Наголошено, що визначена проблема має свою передісторію та досвід розв’язання, які потребують історико-педагогічного вивчення й урахування в сучасному контексті, що може бути забезпечено відповідною методологічною основою дослідження. На підставі звернення до наукових публікацій сучасних учених-методологів визначено й охарактеризовано сукупність наукових принципів (об’єктивності, наукового плюралізму, історизму, руху від опису до пояснення, а від нього до прогнозування; єдності зовнішніх впливів і внутрішніх умов; системності та єдності теорії та практики), методологічних підходів (системно-хронологічний, соціокультурний, аксіологічний, компаративний та герменевтичний) та конкретно-наукових методів (термінологічного аналізу, проблемно-хронологічний, історико-культурний, конкретно-історичного аналізу, історико-порівняльний, історико-генезисний, прогностичний, періодизації), які, на думку авторів, є найбільш продуктивними в дослідженні ідей полікультурності у вітчизняному та світовому освітньому дискурсах. Авторами розкрито дію тих чи тих наукових принципів / методологічних підходів / методів у розгляді проблеми полікультурності в історико-педагогічному ракурсі та наголошено на необхідності усвідомленого вибору дослідником системи наукових принципів, методологічних підходів та дослідницьких методів, які загалом забезпечують глибоке, усебічне та максимально об’єктивне висвітлення того чи того педагогічного явища/феномену. Зроблено узагальнений висновок щодо можливості подальшого розвитку визначеного дослідження полікультурності завдяки здобуткам учених, змінам соціокультурних запитів суспільства й інших зовнішніх обставин.