Abstract:
У статтi розглядається символiстська естетика ранньої драматургiї Морiса Метерлiнка. На прикладi п’єси «Неминуча» дослiджується технiка створення сугестивного образу, який є базовим емоцiйним стрижнем його театру мовчання. Драматург демонструє кiлька видiв сугестiї, що вiдображають його концепцiю символу. За допомогою даного iнструментарiю створюється iнший, фiлософський шлях прочитання п’єси.
Description:
1. Балашов Н. I. Аполлiнер i його мiсце у французькiй поезiї // Вiршi / Г.Аполлiнер. М.: Наука, 1967. С. 203–282.
2. Башляр Г. Избранное. Поэтика пространства. Москва: Российская политическая энциклопедия, 2004. 376 с.
3. Метерлiнк М. Неминуча. Переклад Лесi Українки. URL: https:/ /www.ae-lib.org.ua/texts/maeterlinck_lintruse_ua-lu.htm
4. Минский Н. Морис Метерлинк. Сокровище смиренных. Томск : Водолей, 1994. 256 с.
5. Эккартсгаузен К. Ключ к таинствам натуры. Санкт-Петербург : Альфарет, 2013. 347 с.
