Про деякі конфліктні властивості українських фразем

Abstract

У статті визначено, що тотожність ситуації фразеологічного образу конфлікту визначається функціонально-стильовим розрядом фраземи, мірою близькості індивідів, їхніми соціальними ролями. Зазначено, що в побуті особи часто послуговуються розмовними, просторічними фраземами, ці маркери конфлікту головно є емфатичними. Пояснено, що безапеляційність оцінки сприймається особою як сталість установок щодо конфлікту у свідомості носіїв української лінгвокультури на рівні фразеологічних знаків мови, а не як вербальна агресія. І навпаки, розмовний, просторічний фразеологізм, застосований соціально віддаленим опонентом, завжди буде усвідомлюватися як агресія та образа, бо ж виявляє нетотожний ситуації фразеологічний образ. Зроблено висновок: використання фразем є свідченням емоційного контакту, проте повсякчас важливим є осмислення людиною цього фонду мови.