Abstract:
Стаття присвячена характерним рисам жіночого мовлення (XIX ст.), дослідженим на матеріалі роману
Л. М. Олкотт “Little Women”. Роман, написаний у 1868 році, є найбільш популярним та відомим твором авторки, у якому розповідається про життя чотирьох сестер Марч, а саме Маргарет, Джо, Бет та Еммі. Метою роботи є визначення рис, притаманних мовленню жінок за класифікацією Р. Лакофф. До цих рис відносимо використання розділових питань і підвищеної інтонації, вживання семантично «порожньої»
лексики, частотне використання лексики, характерної для «жіночих» тем, часте вживання емфази, інтенсифікаторів і модальних часток, використання точних назв кольорів, а також порівняно менше використання засобів створення гумористичного ефекту. Також у роботі досліджено мовлення персонажів відповідно до чотирьох моделей гендерної ідентичності, таких як «Берегиня», «Барбі», «Ділова жінка» та «Феміністка». Згідно з отриманими результатами, найбільш популярною моделлю мовлення жінок у досліджуваному романі є «Барбі», адже головною метою жінок того сторіччя був гарний вигляд як гарантія майбутнього вдалого заміжжя. Друге місце посідає гендерна модель «Берегиня»,
оскільки жінка мала вести господарство та піклуватися про дітей. Найменш популярними виявились моделі «Ділова жінка» та «Феміністка», втіленням яких у романі є Джо. Наявність такого персонажа пов’язана з тим, що у кінці XVIII ст. – початку XIX ст. виник жіночий феміністичний рух, загальні риси якого отримали своє відображення у мовленні та поведінці Джо. Гендерні моделі «Барбі» та «Берегиня» повністю відповідають характерним рисам жіночого мовлення, наведеним у класифікації Р. Лакофф. Для моделей «Ділова жінка» та «Феміністка» характерною рисою також є використання розділових питань, семантично «порожньої лексики» та інтенсифікаторів. Однак саме у цих гендерних моделях знаходимо риси, що, за стереотипами, не є притаманними жіночому мовленню, а саме часте вживання жартів, менша зосередженість на точних назвах кольорів, розмови на теми, що не належать до суто «жіночих».
Description:
1. Ткалич М. Гендерна психологія. 2-ге вид. Київ : Академвидав»,
2016. 256 с.
2. Марценюк Т. Гендерна рівність. Гендер для всіх. Виклик
стереотипам. Київ : Основи, 2017. 256 с.
3. Писаренко К. Типологія мовних портретів персонажів у художніх
текстах триптиху «Хресна проща» Р. Іваничука: змістовий аспект.
Лінгвістичні дослідження. 2016. Вип. 42. С. 150–155.
4. Бережна М. Відтворення мовленнєвої характеристики персонажів (на матеріалі англомовних художніх текстів та їх перекладів
українською мовою). Science and Education a New Dimension.
Philology. 2017. Vol. 34. Issue 124. С. 11–15.
5. Марценюк Т. Інтеграція гендерної складової в аналітичні
матеріали. Київ : Відродження, 2019. 28 с.
6. Tannen D. You Just Don’t Understand. Ballantine Books. New York,
1990. 330 p.
7. Richetti J. Voice and Gender in Eighteenth-century Fiction: Haywood
to Burney. Studies in the Novel. 1987. № 19 (3). P. 263–272.
8. Lakoff R. Language and Woman’s Place. Language in Society.
1973. Vol. 2. No. 1 (Apr.). Р. 45–80.
9. Twardowska A. Olczyk E., Kobiety w mediach. Kobiety w Polsce,
Centrum Praw Kobiet, Warszawa, Poland, 2003. P. 260–283.
10. Кубі Ґ. Гендер: виклики та загрози. Тернопіль : Мандрівець, 2017.
136 с.
11. Репина Л. Пол, власть и концепция «разделенных сфер»: от истории женщин к гендерной истории. Общественные науки и современность. 2000. № 4. С. 123–137.
12. Залєток Н. Жінки вікторіанської епохи у шлюбно-сімейних відносинах. Вісник. 2013. № 4. С. 84–89.
13. Иоскевич М. Судьба женщин викторианской эпохи в романе
Э. Бронте «Грозовой перевал». Women in Literature. Актуальные
проблемы изучения англоязычной женской литературы. 2005.
№ 2. С. 25–34.
14. McDowall D. An Illustrated History of Britain. Longman, 1989. 187 p.
15. Чому всі говорять про «Маленьких жінок». URL:
https://blog.yakaboo.ua/ru/malenky-zhinky.
16. Alcott L.M. Little Women. London : Harper 360 (GB), 2013. 286 p.