Abstract:
У статті проаналізовані найпоширеніші способи утворення писарями псевдослов’янізмів у текстах покрайніх записів. Автор розглядає фонетичні, морфемні, правописні та стилістичні особливості слов’янізмів-новотворів ХVІІ – ХVІІІ ст.
Тексти покрайніх записів, як свідчить наведений матеріал, зроблені переважно живою українською мовою, розмовний характер якої писарі нейтралізували вживанням (псевдо)слов’янізованих слів чи форм. У суті речі це готувало ґрунт для літературної мови на народній основі.
Description:
1. Апанович Е. Записи на рукописных книгах ЦНБ АН УССР// Проблемы рукописной и печатной книги. - М., 1976. - С. 70-86.
2. Історія української мови. Фонетика. Морфологія. Лексика і фразеологія. Синтаксис. - К., 1978-1983.
3. Панькевич І. Матеріали до історії мови південнокарпатських українців // Науковий збірник Музею української культури в Свиднику. - Пряшів, 1970. - Т. 4. - Кн. 2.
4. Франко І. Кінцеві записки в староруських рукописах. Записки проти книгокрадів у старих книгах та рукописах // І. Франко. Зібрання творів у 50-ти томах. - К., 1982. - Т. 37. - С. 166-170; 255-259.
5. Хабургаев Г. Старославянский - церковнославянский - русский литературный // Вопросы русского языкознания. История русского литературного языка в древнейший период. - М. - Вып. V. - C. 16.
6. Шевельов Ю. О. О. Потебня і стандарт української літературної мови // Мовознавство, 1992. - № З. - С. 63.
