Abstract:
Стаття присвячена оптимізації процесу екологізації економіки, що виявляється в еквівалентності обміну між природою й людиною на основі оптимальних організаційно-технічних рішень зі створення екосистем з використанням наданих природою матеріальних і технічних факторів. Екологізація економіки не є абсолютно новою проблемою. Практичне впровадження принципів екологічності тісно зв’язане з пізнанням природних процесів і досягнутим технічним рівнем виробництв. Орієнтація народного господарства на інтенсивні методи господарювання потребує того, щоб природоохоронна діяльність, як і будь-яка інша, була б підпорядкована кінцевим результатам – підвищенню добробуту та всебічному розвитку особистості. Але показники якості довкілля в плановій практиці поки що не стали мірилом добробуту населення. Тобто необхідна струнка система управління якістю довкілля, соціально-економічні нормативи якого можуть задаватися не лише технічними, а й економічними можливостями.
Description:
1. Дорогунцов С. Державне регулювання. Техногенно-екологічні безпеки в регіонах України. Економіка України. 2002. № 4. С. 70–71.
2. Завгородня Т. Удосконалення інструментів економічного механізму охорони
навколишнього природного середовища. Економіка України. 2000. № 2. С. 67–70.
3. Шубравська О. Сталий економічний розвиток: поняття і напрями досліджень.
Економіка України. 2005. № 1. С. 36–42.
4. Мельник Л. Г. Екологічна економіка та управління природокористуванням.
Суми: Терра, 2006. 234 с.
