Abstract:
Досліджено сутність і призначення людини як проблему в філософії та у мемуарній літературі. Доведено, що мемуарна література є не лише документальним свідченням певного історичного часу, не лише синтезом епічного і ліричного, але є також літературою глибоких філософських роздумів над долею покоління автора, засобом філософсько-естетичного узагальнення, який здійснюється шляхом обов’язкового співвіднесення власного духовного світу автора із духовним життям, діяльністю, долею людини, про яку він пише, а також із життям та ідеалами цілого покоління, сучасного авторові і його героєві.
