Abstract:
У статті розглянуто історичні та педагогічні аспекти проблеми розвитку військової підготовки учнівської молоді у Другій Речі Посполитій у 20-ті роки ХХ століття на території західноукраїнських земель. Аналізуються погляди сучасних вітчизняних та польських науковців з дослідженої проблематики та виділяються недоліки проблемно-тематичного підходу у працях польських науковців. У статті висвітлено деякі методи та форми військової підготовки учнівської молоді, зокрема табори військової підготовки, створені польськими парамілітарними організаціями, що функціонували на території західноукраїнських земель. Показано роль співпраці та координації діяльності між Міністерством військових справ та Міністерством віросповідань і публічної освіти у процесі військової підготовки учнівської молоді. Схарактеризовано особливості деяких напрямків військової підготовки учнівської молоді в діяльності польських закладів середньої освіти та польських громадських парамілітарних організацій, які розподілено на дві основні групи. Продемонстровано позитивний історико-педагогічний досвід військової підготовки молоді польських парамілітарних організацій та можливості його використання у процесі реформування сучасної військово-патріотичної роботи з учнівською молоддю. У процесі дослідження враховано особливості територіальних меж дослідження – західноукраїнські землі (Східна Галичина та Західна Волинь), що перебували під окупацією Другої Речі Посполитої у міжвоєнний період. Автор дійшла висновку, що у ході військової підготовки польська учнівська молодь здобула глибокі знання у галузі військової справи, спеціальні уміння та навички, що допомогли пристосуватися до складних оточуючих умов життя в ході Другої світової війни.
Description:
1. Багро С. О. Слово vs. поняття: способи позначення Батьківщини в козацькій
спільноті (друга половина XVII – перша половина XVIII ст.). Наукові записки
НаУКМА. Історичні науки. 2016. Т. 182, С. 3-8.
2. Дудник В. Військово-патріотичне виховання – невід’ємна складова
національного виховання юного громадянина України. Тернопіль: Освітянин, 2006. №
4 (82). С. 3-5.
3. Лозова О. М. Контекстуальна семантика концепту «Батьківщина» в
діахронічному плані. Історична психологія та мультикультурність. Пізнавальний та
перетворювальний потенціал історичної психології як науки: зб. стат. ІІ міжнар. наук.-
практ. інтерн.-конф., м. Одеса, 2015. C. 122-129.
4. Топоренко О. Ю. Роль Війська Польського у військовій підготовці дівчат у
період Другої Речі Посполитої (за матеріалами Тернопільського воєводства). Ґендерні
студії: матеріали доп. ІІІ міжвуз. наук.-практ. семінару, м. Луцьк, 20 квіт. 2016 р.
Луцьк: Терен, 2016. С. 52-55.
5. Bartnik Cz. S. Teologia narodu. Częstochowa, 1999. S. 17-18.
6. Bartnik. Cz. S. Ojczyzna. Wychowanie do patriotyzmu. Częstochowa. S. 136.
7. Czajewski P. Wychowanie dla Polski: (propozycja metodyczna dla klasy VI), „Język
Polski w Szkole IV-VI”, nr 2 (2003/2004).
8. Krąpiec M. Rozważania o narodzie. Lublin, 1998. S. 20-21.
9. Mars. Podręcznik wojskowy dla młodszego oficera rezerwy i przysposobienia
wojskowego, Lwów-Warszawa-Kraków: wyd. Ossolineum, 1927. S. 627.
10. Olejnik S. Teologia moralna życia społecznego. Włocławek, 2000. S. 350-351.
11. Ryś M. Autorytet prawdy. Wychowanie dzieci i młodzieży. Warszawa: Wydawnictwo
Uniwersytetu Kardynała Stefana Wyszyńskiego. S. 151-170.
12. Siuda T. Krótki rys historyczny przysposobienia wojskowego i działalność
szkolnictwa w zakresie obronności kraju. Przysposobienie obronne. Warszawa: Biuletyn
MOiSW, 1967. S. 14.
13. Wądołowski J. Wychowanie fizyczne i przysposobienie wojskowe. Warszawa:
Dziesięciolecie odrodzenia Polskiej Siły Zbrojnej 1918–1928, red. nauk. H. Mościcki, W.
Dzwonkowski T. Bałaban, 1928. S. 537.
14. Wolrowicz R. Harcerze na obozie PW – DOK w Spasie. S. 209.