Abstract:
У роботі були розглянуті спільні риси роману Ж.-Ж. Руссо «Юлія, або Нова Елоїза» та роману Ґете «Страждання юного Вертера», охарактеризовані особливості розвитку сентименталізму в Німеччині, який припадає на 70–80-ті рр. XVIII ст. і пов’язаний з рухом «Бурі і натиску», визначені особливості трансформації епістолярного жанру в щоденниковий у романі «Страждання юного Вертера», в якому Ґете продовжує традицій Руссо. Романи об’єднує схожість поглядів на соціально-політичну картину світу і ототожнення людини як частини природи. Для творів Ґете і Руссо характерними є поетизація природи і «чуттєвість» головного героя, дотримання мотивів відмови від порочної цивілізації. Ґете продовжує у своєму романі найголовніші традиції Руссо – культ природи та загальну рівність людей.
