Abstract:
Стаття являє собою передмову до українського перекладу працi Карла Поппера «Мiф iнтелектуальної рамки». Її мета – висвiтлити позицiю Поппера щодо можливостi плiдної дискусiї мiж людьми, якi
дотримуються поглядiв, що ґрунтуються на вiдмiнних фундаментальних принципах. На противагу поширеному релятивiстському пiдходу, який стверджує, що можливiсть дискусiї залежить вiд узгодженостi основоположних принципiв, Поппер обґрунтовує пряму кореляцiю мiж початковою
розбiжнiстю в поглядах учасникiв дискусiї та її плiднiстю. У статтi показано мiсце перекладеної працi в еволюцiї поглядiв Поппера на науку i критичну рацiональнiсть, а також вiдповiднiсть її змiсту критичному
рацiоналiзму як його фiлософському кредо. Автор, посилаючись, зокрема, на Г. Альберта, пiдкреслює важливiсть iсторико-фiлософського контексту для кращого розумiння як фiлософiї Поппера загалом, так i змiсту його статтi «Мiф iнтелектуальної рамки». Йдеться про укорiненiсть поглядiв Поппера у традицiї античного та новочасного Просвiтництва, що позначилося на його концепцiї критичної рацiональностi, єдностi теоретичної i практичної фiлософiї, прiоритету проблематики свободи у рiзних її проявах тощо. Автор статтi доводить, що Поппер не стiльки ставить питання про можливiсть рацiональної i плiдної дискусiї мiж прихильниками рiзних iнтелектуальних рамок, скiльки актуалiзує кантовий спосiб постановки
питання: як можлива така дискусiя. Спираючись на практику обговорення у природничих науках, Поппер розробляє модель критичної дискусiї, аналiзуючи логiчнi, методологiчнi та психологiчнi умови її можливостi, i тим самим спростовує те, що вiн називає мiфом iнтелектуальної рамки. У статтi акцентовано також на практичному значеннi такого спростування, як його розумiв Поппер, пов’язаного з небезпекою збiльшення вiрогiдностi насильства i вiйни.
