Тематична група «назви професій майбутнього» в сучасній українській мові

Abstract

У статті автор аналізує назви професій майбутнього в сучасній українській мові (160 одиниць), розглядає їх як пласт лексики, що потенційно може бути залучений до офіційно-ділової терміносистеми України. Наголошено: тематична група має семантичну спільність, але неоднорідний склад з огляду на походження та синтаксичні структури. З’ясовано: на семантичному рівні є обов’язкові семи, що вказують на вид діяльності людини. Ці терміни можуть бути наявні в чинному класифікаторі професій (дизайнер, експерт, інженер) або відсутні в ньому (регулятор, творець, урбаніст); останні – новотвори, термінологізація яких має характер переосмислення значень, які не зафіксовані у словниках. Можливі інваріантні семи (управління, виробництво), акцент на галузі, сфері професії чи допоміжні семи, що уточнюють значення опорного слова щодо специфіки професії. Група має у складі запозичення з західноєвропейських мов, продуктивно долучена англо-американська лексика. Акцентовано: цю іншомовну лексику головно фіксують словники та національний класифікатор професій, однак у назвах професій майбутнього їх застосовують для називання видів робіт, що орієнтовані на новітні сфери діяльності людей. За граматичним значенням прості назви та ключові слова словосполучень – загальні іменники чоловічого роду, фемінітиви є нерегулярними утвореннями. Для назв професій майбутнього використовують одне слово або просте чи складне словосполучення. Описані синтаксичні моделі словосполучень, а саме: прості – субстантивні словосполучення з підрядним зв’язком узгодження чи відмінкового прилягання (схеми А+S, S+S1). Складні словосполучення-назви утворені з трьох і більше повнозначних слів. Трислівні побудовані за схемами: S+(А+S1), S+(S1+S2), А1+(А2+S). Багатослівні містять від чотирьох до семи слів, більшість – з чотирьох (схеми S+(А+S1)+S2, S+(А1+(А2+S1), (S+S1)+(А+S2)). У багатослівних словосполученнях головне слово називає професію майбутнього, залежні слова (іменники, прикметники) конкретизують сферу діяльності людини (схеми (А+S)+(S1+S2+S3), S+(A1+(A2+S1)+(S2+S3+S4) та ін.). Загалом новотвори відповідають системі української мови, елементи групи демонструють тенденцію до ускладнення семантичної й синтаксичної структур. Автор висновує, що реальне поповнення цими термінами української мови залежить від того, чи дійсно в наступні десятиліття ці професії стануть актуальними для України.