Abstract:
У статті автор аналізує назви професій майбутнього в сучасній українській мові (160 одиниць), розглядає їх як пласт лексики, що потенційно може бути залучений до офіційно-ділової терміносистеми України. Наголошено: тематична група має семантичну спільність, але неоднорідний склад з огляду на походження та синтаксичні структури. З’ясовано: на семантичному рівні є обов’язкові семи, що вказують на вид діяльності людини. Ці терміни можуть бути наявні в чинному класифікаторі професій (дизайнер, експерт, інженер) або відсутні в ньому (регулятор, творець, урбаніст); останні – новотвори, термінологізація яких має характер переосмислення значень, які не зафіксовані у словниках. Можливі інваріантні семи (управління, виробництво), акцент на галузі, сфері професії чи допоміжні семи, що уточнюють значення опорного слова щодо специфіки професії. Група має у складі запозичення з західноєвропейських мов, продуктивно долучена англо-американська лексика. Акцентовано: цю іншомовну лексику головно фіксують словники та національний класифікатор професій, однак у назвах професій майбутнього їх застосовують для називання видів робіт, що орієнтовані на новітні сфери діяльності людей. За граматичним значенням прості назви та ключові слова словосполучень – загальні іменники чоловічого роду, фемінітиви є нерегулярними утвореннями. Для назв професій майбутнього використовують одне слово або просте чи складне словосполучення. Описані синтаксичні моделі словосполучень, а саме: прості – субстантивні словосполучення з підрядним зв’язком узгодження чи відмінкового прилягання (схеми А+S, S+S1). Складні словосполучення-назви утворені з трьох і більше повнозначних слів. Трислівні побудовані за схемами: S+(А+S1), S+(S1+S2), А1+(А2+S). Багатослівні містять від чотирьох до семи слів, більшість – з чотирьох (схеми S+(А+S1)+S2, S+(А1+(А2+S1), (S+S1)+(А+S2)). У багатослівних словосполученнях головне слово називає професію майбутнього, залежні слова (іменники, прикметники) конкретизують сферу діяльності людини (схеми (А+S)+(S1+S2+S3), S+(A1+(A2+S1)+(S2+S3+S4) та ін.). Загалом новотвори відповідають системі української мови, елементи групи демонструють тенденцію до ускладнення семантичної й синтаксичної структур. Автор висновує, що реальне поповнення цими термінами української мови залежить від того, чи дійсно в наступні десятиліття ці професії стануть актуальними для України.
Description:
1. Амелін А. 100 професій майбутнього. Київ,
Український інститут майбутнього. 2020.
URL: http://surl.li/muvgly (дата звернення:
05.09.2024).
2. Бибик С. П., Сюта Г. М. Словник іншомовних
слів. Тлумачення, словотворення та слововживання : близько 35000 слів і словосполучень /
за ред. С. Я. Єрмоленко. Харків : Фоліо, 2006.
623 с.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел.
Київ; Ірпінь : Перун, 2005. 1736 с.
4. Водянка Л., Кифяк В., Філіпчук Н. Поява
нових професій на ринку праці в умовах цифровізації економіки. Інфраструктура ринку.
2021. Вип. 52. С. 146–151. DOI: https://doi.
org/10.32843/infrastruct52-26.
5. Етимологічний словник української мови :
у 7 т. / О.С. Мельничук (голов. ред.) та ін. Київ :
Наукова думка, 1982–2012.
6. Капченко Л. М., Савченко Н. В., Літвінчук Л. Й., Грамма О. В. Професії майбутнього
для України : наук.-практ. розробка. Київ : ІПК
ДСЗУ, 2017. 47 с. URL: https://is.gd/5Mnwa2
(дата звернення: 10.09.2024).
7. Краус Н., Краус К., Манжура О. Професії майбутнього у віртуальній реальності інноваційно-цифрового простору. Бізнес Інформ. 2019.
№ 1. С. 132–138.
8. Національний класифікатор професій.
Наказ Держспоживстандарту України від
28.07.2010 р. № 327. Київ, 2010. URL: https://
is.gd/gYgUCA (дата звернення: 05.09.2024).
9. Нелюба А., Редько Є. Лексико-словотвірні
інновації : словник / заг. ред. А. Нелюби. Харків : Харківське історико-філологічне товариство, 2015. 220 с.
10. Нестеренко Т. До проблеми творення й уживання фемінітивів у сучасному українському
дискурсі. Актуальнi питання гуманітарних наук. 2021. Вип. 36, т. 2. С. 159–165.
DOI: https://doi.org/10.24919/2308-4863/36-2-
25.
11. Підкамінна Л. Неологізми в назвах професій у сучасній українській мові. Закарпатські філологічні студії. 2022. Т. 2, Вип. 24.
С. 7–11. DOI: https://doi.org/10.32782/
tps2663-4880/2022.24.2.1.
12. Про затвердження Зміни № 9 до національного класифікатора ДК 003:2010. Наказ
Міністерства економіки України № 1574 від
18.08.2020. URL: https://tinyurl.com/yeh2r9sx
(дата звернення: 05.09.2024).
13. Професії майбутнього: 30 найбільш перспективних спеціальностей. BIZMAG. 2023.
URL: https://is.gd/KfpMf3 (дата звернення:
05.09.2024).
14. Санковська І. М. Путівник світом кліматичних
професій : посібник з професійного інформування. Вінниця : ТВОРИ, 2023. 70 с.
15. Словник іншомовних слів / уклад. С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. Київ : Наукова думка,
2000. 680 с.
16. Словник української мови : в 11 т. / за ред.
І.К. Білодіда. Київ : Наукова думка, 1970–1980.
17. Словник української мови : у 20 т. / гол. наук.
ред. В. Русанівський. Київ : Наукова думка,
2010–2023. Т. 1–13. URL: https://sum20ua.com
(дата звернення: 11.09.2024).
18. Стишов О. Особливості суфіксального словотворення неологізмів на позначення осіб у
сучасній українській мові. Лінгвістичні дослідження. 2020. № 53. С. 127‒140.
19. Ходарєва І. М. Семантична адаптація
запозичених професійних імен у сучасній українській економічній термінології. Priority directions of science and
technology development. Proceedings of the
9th International scientific and practical
conference. SPC “Sci-conf.com.ua”. Kyiv,
Ukraine. 2021. С. 946–952.
20. Шевченко Л. І., Сизонов Д. Ю. Нові слова та
фразеологізми в українських масмедіа : словник / відп. ред. Л. І. Шевченко. Київ : ВПЦ
"Київський університет", 2022. Ч. 5. 359 с.