Практичні аспекти формування емоційного і соціального інтелекту здобувачів фахової передвищої освіти

Abstract

Соціальний інтелект стосується взаємодії з іншими людьми. Це здатність враховувати мотивації, потреби та переживання інших людей при побудові комунікації. Емоційний інтелект – це здатність до самопізнання, уміння керувати власними емоціями та емоціями інших людей. Емоційний інтелект часто порівнюють із здатністю до саморегуляції особистості. Отже, різниця між цими двома поняттями криється в рівні взаємодії – особистісному (емоційний інтелект) та міжособистісному (соціальний інтелект). Варто зазначити, що і емоційний, і соціальний інтелект є сьогодні одним із індикаторів успішності особистості. Не можна впевнено стверджувати, що емоцій та соціальні навички є основоположними в професійній діяльності людини, проте фахівець, який має високий рівень професійної майстерності, проте низький рівень емоційності – ніколи не досягне високих результатів. Адже емоції вирішують одну із найважливіших задач людства – пристосування до умов оточуючого середовища з будь-яких обставин. Саме емоційні складники визначають основну життєву стратегію особистості людини. Тож, вивчення емоційного та соціального інтелекту сьогодні є важливим завданням для науковців. Обидві ці категорії сьогодні мають місце бути в освіті, в освітньому процесі, адже сучасний здобувач освіти, незалежно від рівня здобуття освіти, потребує більшого, аніж простого засвоєння та відтворення знань. Сучасний учень або студент має оволодіти багатьма компетентностями, м’якими навичками (soft skills), тож без розвинутого соціального та емоційного інтелекту нікуди.