Abstract:
У статті визначено аспекти масовості інтелігенції серед ворогів народу через походження, якісну освіту, участь у політичному житті, поширення національних ідей серед селянства тощо; змодельовано власне бачення соціальної стратифікації населення Радянського Союзу враховуючи специфічну локалізовану соціальну групу «ворог народу»; охарактеризовано
поняття «соціальне» як особливий аспект суспільних відносин, що виникає у процесі спільної діяльності індивідів і соціальних спільностей у конкретно-історичних умовах, проявляється у ставленні одне до одного; проаналізовано формування соціальної групи «ворог народу» засобами мовознавства, а саме визначено основні образи ворогів як буржуй, дрібнобуржуазні елементи, класової ворог, куркулі, націоналіст, непман, петлюрівці та священники. Розуміння поняття «ворог народу» в Радянському Союзі стає специфічним, оскільки сам по собі образ є ідеологічним засобом, який мав на меті
пришвидшити соціальну стратифікацію населення та допомогти партійній номенклатурі визначити прихильників та противників режиму. Реалізація концепту «свій – чужий» в таких умовах реалізовувалася виключно для прихильників системи, а противники маргіналізувалися для суспільства або ставали декласованими елементами, які втрачали свої соціальні зв’язки з попередньою соціальною групою. Водночас, зростання чисельності декласованих елементів, до яких належали вороги народу, спричиняють суспільно-політичні та соціально-економічні кризи через зростання безробіття, збій у суспільній ієрархії верств локалізованого населення. Формування соціальної групи «ворог народу» в СРСР залежало від спрямування соціальних трансформацій. Основна мета, цих трансформацій була розпад колишніх та утворення нових соціальних зв’язків у суспільстві на основі втрата особистістю належності до певної соціальної групи, зміни суспільних форм власності (збільшення кількості об’єктів державної форми власності і зменшення кількості приватної), оновлення соціальної структури в політичних цілях, підвищення соціального престижу освіти як інструменту ідеології, поява нових соціальних вертикалей. Загалом поява нової соціальної групи «ворог народу» дала лише тимчасовий позитивний ефект, оскільки її представники залишалися вірними прихильниками антибільшовицьких ідей і продовжували їх пропагувати навіть в засланні.
Description:
1. Гриневич В. Неприборкане різноголосся: Друга світова війна і суспільно-політичні настрої в Україні, 1939 – червень 1941 рр. Київ-Дніпропетровськ, 2012. 508 с.
2. Кондратенко Н. Вербалізація концепту ВОРОГ в українському політичному дискурсі. Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. 2017. № 16. С. 358–366. DOI: https://doi.org/10.31812/filstd.v16i0.124
3. Коць Т. Ціннісні орієнтири доби тоталітаризму в мові періодичних видань 30–50-х років ХХ ст. Культура слова. 2015. Вип. 82. С. 93–102.
4. Лукашевич М., Мигович І. Теорія і методи соціальної роботи : навч. посіб. 2-ге вид., доп. і випр. Київ : МАУП, 2003. 168 с.
5. Рафальська Т. «Великий» терор 1937–1938 років: від ідеології до реалізації. Наукові записки. Історичні науки. Кіровоград. 2008. №11. С. 106–110.
6. Романець Н. Репресивна політика радянської влади в українському селі (1925–1939). Кривий Ріг, 2014. 456 с.
7. Снайдер Т. Кровавые земли: Европа между Гитлером и Сталиным. Київ, 2015. 584 с.
8. Стародубець Г. Ідеологема «ворог народу» на сторінках радянських пресових видань Волині в період утвердження Сталінського тоталітаризму. Літопис Волині. 2023. № 29. С. 89–95.
9. Тронько П. Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією». Історія України: маловідомі імена, події, факти. 2011. 37. С. 3–17.