Abstract:
Стаття присвячена проблемі дериваційних афіксів перехідного статусу, що набули регулярності у сучасних новотвірних процесах під упливом інтернаціоналізації мови, деспеціалізації термінів, унаслідок зростання потреб у номінації нових явищ дійсності.
Description:
1. Городенська К.Г. Префікси і префіксоїди в українській мові // Мовознавство. – 1986. – №1. – С. 36-41.
2. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. – К.: Наукова думка, 1987.
3. Богдан М.М. Одна з продуктивних моделей словотвору сучасної мови // Українська мова і література в школі. – 1968. –
№11. – С. 28-30.
Г.М. Віняр. Розвиток системи дериваційних засобів на базі кореневих морфем
4. Богдан М.М. Структурні особливості іменників з іншомовними "лексико-морфемами" в сучасній українській мові //
Міжвузівська наукова конференція з питань східнослов’янського іменного словотвору (Запоріжжя, 24-26 вересня 1974 р. ):
Тези доповідей та повідомлень. – К., 1974. – С. 60-61.
5. Клименко Н.Ф. Аглютинативність в українському словотворенні // Українське мовознавство. – К.: Либідь, 1990. – Вип.
17. – С. 96-104.
6. Москаленко А.А. Неологізми з першим компонентом супер-, ультра-, гіпер-, мікро-, міні- в українській та російській
мовах // Українська мова і література в школі. – 1975. – №7. – С. 37-42.
7. Жилин И.М. ″Мини″ и ″макси″ в русском языке // Русский язык в школе. – 1970. – №3. – С. 100-103.
8. Лейчик В.М. О некоторых современных способах словообразования // Особенности словообразования в научном стиле
и литературной норме. – Владивосток: ДВНЦ АН СССР, 1983. – С. 3-15.
