DSpace Repository

Проблема людини у фiлософiї К. Поппера: мiж еволюцiєю i самотрансценденцiєю

Show simple item record

dc.contributor.author Панафідіна, Оксана
dc.date.accessioned 2025-12-20T14:45:41Z
dc.date.available 2025-12-20T14:45:41Z
dc.date.issued 2025
dc.identifier.citation Проблема людини у філософії К. Поппера: між еволюцією і самотрансценденцією. (2025). Актуальні проблеми духовності, 26, 112-138. https://doi.org/10.55056/apm.7750 uk
dc.identifier.uri http://elibrary.kdpu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/12493
dc.description.abstract У статтi аналiзується проблема людини у фiлософiї Карла Поппера крiзь призму еволюцiї i самотрансценденцiї. Обґрунтовується, що Поппер в оригiнальний спосiб переформульовує цю фундаментальну проблему i пропонує власне її вирiшення, залучаючи сучасну науку i суттєво переосмислюючи фiлософську традицiю. Пропонується реконструювати попперiвське вирiшення проблеми людини як вiдповiдь на питання: як можливо, що людина, будучи продуктом бiологiчної еволюцiї i належачи до свiту природи (свiт 1), здатна виходити за власнi межi й здiйснювати самотрансценденцiю у двох сенсах – долаючи iнстинкти i нахили, виходячи на рiвень самосвiдомостi, а також свiдомо долаючи егоїстичнi нахили через отримання зворотного зв’язку вiд свiту культури (свiт 3) та iнших людей? У статтi розглядається питання, чому для Поппера поняття «природа людини» є розпливчастим i якi альтернативи класичному есенцiалiзму вiн пропонує. Концепцiя Поппера заперечує iснування наперед заданої сутностi, як i iндивiдуальної сутностi, що є результатом зусиль людини. Уникаючи крайнощiв класичного есенцiалiзму й екзистенцiалiзму, Поппер багато в чому спирається на традицiю практичної фiлософiї з її iдеями характеру як прищепленої сутностi та самовизначення. Пiдхiд Поппера передбачає також концепцiю взаємодiї бiологiчної та культурної емерджентної еволюцiї, яка пояснює походження рефлексивної самосвiдомостi, критичної рацiональностi, аргументативного мовлення, моральностi й естетичного смаку. Подолання егоїстично-суб’єктивiстської перспективи розглядається через логiчний, лiнгвiстичний, етичний та естетичний вимiри. Стаття демонструє, що попперiвська постановка проблеми людини тiсно пов’язана з кантiвською традицiєю, оскiльки зосереджується на умовах можливостi розвитку специфiчно людських властивостей. Попри критику есенцiалiзму, Поппер прагне зберегти iдею рацiональної i моральної єдностi людства. Завершальний акцент у статтi зроблено на питаннi, чи є самовдосконалення лише сферою можливого для людини або ж воно має обов’язковий характер, що може стати предметом подальших дослiджень. uk
dc.language.iso uk uk
dc.publisher Криворiзький державний педагогiчний унiверситет uk
dc.subject Поппер uk
dc.subject Кант uk
dc.subject релятивiзм uk
dc.subject проблема людини uk
dc.subject самiсть uk
dc.subject емерджентна еволюцiя uk
dc.subject самотрансценденцiя uk
dc.subject подолання егоїзму uk
dc.subject критика есенцiалiзму uk
dc.title Проблема людини у фiлософiї К. Поппера: мiж еволюцiєю i самотрансценденцiєю uk
dc.title.alternative The problem of man in K. Popper’s philosophy: between evolution and self-transcendence uk
dc.type Article uk


Files in this item

This item appears in the following Collection(s)

Show simple item record

Search DSpace


Advanced Search

Browse

My Account

Statistics