dc.contributor.author	Білоконенко, Людмила Анатоліївна
dc.date.accessioned	2025-05-30T04:36:51Z
dc.date.available	2025-05-30T04:36:51Z
dc.date.issued	2024
dc.identifier.citation	Білоконенко Л. А. Значення запозичених іменникових суфіксів в українській мові. Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія: Філологічні науки (мовознавство) : зб. наук. праць. Дрогобич, 2024. № 21. С. 5–11.	uk
dc.identifier.uri	http://elibrary.kdpu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/11745
dc.identifier.uri	https://doi.org/10.24919/2663-6042.21.2024.1
dc.description	1. Азарова Л., Горчинська Л. Лінгвальний статус препозитивних та постпозитивних компонентів іншомовного походження. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Серія : Філологія. Вінниця, 2002. № 4. С. 86−90. 2. Волошина К. В. Про суфіксальну омонімію в іменникових неологізмах (на матеріалі сучасної української художньої прози). Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. 2017. Вип. 44. С. 83–87. 3. Дутка О. Я. Грецькі та латинські запозичення у складі омонімів української мови. Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія : Філологічні науки (мовознавство). 2020. № 14. С. 46−52. 4. Кульчицький В. І. Суфіксація як спосіб словотвору англійської авіаційної термінології. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Германістика та міжкультурна комунікація». 2020. Вип. 2. С. 39−42. 5. Пономаренко С. Сучасна українська мова : Морфеміка. Дериватологія. Морфонологія : навч. посібник. Миколаїв : Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили, 2017. 300 с. 6. Прадід Ю. Типологія творення найменувань жителів держав-членів ООН від їхніх назв. Проблеми гуманітарних наук. Серія «Філологія» : зб. наук. праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. 2023. № 53. С. 73–85. 7. Сабліна С. В. Суфікс -тв(а) : походження й функції. Закарпатські філологічні студії. Ужгород, 2021. Вип. 19, т. 1. С. 52–56. 8. Семенюк С. Запозичені форманти в іменниках з модифікаційним значенням жіночої статі (кінець ХVIII – початок XXІ ст.). Українська мова. 2009. № 2. С. 14−20. 9. Товкайло Т. І., Довбня Л. Е. Суфікс -ИК та його похідні в аспекті сучасного українського наголошування. Trends in science and practice of today : Proceedings of the ХХIX International Scientific and Practical Conference (July 26–29, 2022, Stockholm, Sweden). Stockholm, 2022. P. 238−241. Селігей П. О. Етимологічний словник запозичених суфіксів і суфіксоїдів в українській мові. Київ : Академперіодика, 2014. 324 с. Словник української мови : в 11 т. / за ред. І. К. Білодіда. Київ : Наукова думка, 1970–1980. Полюга Л. М. Словник українських морфем. Львів : Світ, 2001. 448 с. 1. Azarova, L., Horchynska, L. (2002). Linhvalnyi status prepozytyvnykh ta postpozytyvnykh komponentiv inshomovnoho pokhodzhennia [Linguistic status of prepositive and postpositive components of foreign origin]. Naukovi zapysky Vinnytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Vynnychenka. Seriia: Filolohiia, 4, 86−90 [in Ukrainian]. 2. Voloshyna, K. V. (2017). Pro sufiksalnu omonimiiu v imennykovykh neolohizmakh (na materiali suchasnoi ukrainskoi khudozhnoi prozy) [About suffixal homonymy in noun neologisms (on the material of modern Ukrainian literary prose)]. Naukovi pratsi Kamianets-Podilskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Ohiienka. Filolohichni nauky, 44, 83–87 [in Ukrainian]. 3. Dutka, O. Ya. (2020). Hretski ta latynski zapozychennia u skladi omonimiv ukrainskoi movy [Greek and Latin borrowings in the homonyms of the Ukrainian language]. Naukovyi visnyk Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka. Seriia: Filolohichni nauky (movoznavstvo), 14, 46−52 [in Ukrainian]. 4. Kulchytskyi, V. I. (2020). Sufiksatsiia yak sposib slovotvoru anhliiskoi aviatsiinoi terminolohii [Suffixing as a method of word formation in English aviation terminology]. Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia “Hermanistyka ta mizhkulturna komunikatsiia”, 2, 39−42 [in Ukrainian]. 5. Ponomarenko, S. (2017). Suchasna ukrainska mova: Morfemika. Deryvatolohiia. Morfonolohiia [Modern Ukrainian language: Morphemics. Derivatology. Morphonology]. Mykolaiv: Vyd-vo ChNU im. Petra Mohyly [in Ukrainian]. 6. Pradid, Yu. (2023). Typolohiia tvorennia naimenuvan zhyteliv derzhav derzhav-chleniv OON vid yikhnikh nazv [Typology of creation the names of the residents of the states of the UN from their names]. Problemy humanitarnych nauk: zb. nauk. prats Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka. Seriia “Filolohiia”, 53, 73–85 [in Ukrainian]. 7. Sablina, S. V. (2021). Sufiks -tv(a): pokhodzhennia y funktsii [Suffix -tv(a): origin and functions]. Zakarpatski filolohichni studii, 19 (1), 52–56 [in Ukrainian]. 8. Semeniuk, S. (2009). Zapozycheni formanty v imennykakh z modyfikatsiinym znachenniam zhinochoi stati (kinets ХVIII – pochatok XXI st.) [Borrowed formants of nouns with a modificate meaning of female gender (end of the XVIIIth – beginning of the XXIth centuries]. Ukrainska mova, 2, 14−20 [in Ukrainian]. 9. Tovkailo, T. I., Dovbnia, L. E. (2022). Sufiks -YK ta yoho pokhidni v aspekti suchasnoho ukrainskoho naholoshuvannia [The suffix -IK and its derivatives in the aspect of modern Ukrainian accentuation]. Trends in science and practice of today: Proceedings of the ХХIX International Scientific and Practical Conference (July 26–29, 2022, Stockholm, Sweden). Stockholm, 238−241 [in Ukrainian]. Selihei, P. O. (2014). Etymolohichnyi slovnyk zapozychenykh sufiksiv i sufiksoidiv v ukrainskii movi [Etymological dictionary of borrowed suffixes and suffixoids in the Ukrainian language]. Kyiv: Akademperiodyka [in Ukrainian]. Bilodid, I. K. (Ed.). (1970–1980). Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 tt. [The Ukrainian language dictionary]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian]. Poliuha, L. M. (2001). Slovnyk ukrainskykh morfem [Dictionary of Ukrainian morphemes]. Lviv: Svit [in Ukrainian].
dc.description.abstract	У статті досліджено іменникові суфікси, які засвоєні з класичних мов і за посередництва західноєвропейських укоренилися в українській мові. Зазначено, що ці форманти стали джерелом лексичних запозичень, додали в мову нові морфемні елементи в різні періоди її розвитку. З урахуванням мови походження уточнено корпус запозичених іменникових суфіксів в українській мові (вибрано 52 суфікси); з опертям на лексичний зміст слів, які вони сформували, проаналізовано їхні значення; узагальнено інформацію щодо ступеня продуктивності семантичних позицій, заповнених тим чи тим суфіксом. Зауважено, що семантична функція певного суфікса – та, яку він виконує у процесі словотворення. Це дало підставу розмежувати значення суфіксів за мотивацією смислів основ іменників. Визначено 12 груп запозичених іменникових суфіксів за змістом: 1) антропологічні назви (-ат- І (-ят-), -ер- (-єр-), -є-, -ик- І (-ік-, -иц-), -ик- ІІ (-їк-, -иц-, -іц-, -щ-), -ист- (-іст-, -їст-), -ур- (-юр-, -ург-)); 2) назви живих організмів (-ит- ІІ (-їт-, -іт-), -оз- І); 3) об’єкти рослинного світу (-ин- І (-ін-, -їн-), -іj- ІⅤ, -он- ⅤІ); 4) предмети (-ал- І (-іал-, -уал-, -але-), -ат- І (-ят-), -ер- (-єр-), -ик- І (-ік-, -иц-, -щ-), -ин- І (-ін-, -їн-), -ир- І (-ір-, -їр-), -ор-); 5) речовини, матеріали (-ад- ІІ, -ат- І (-ят-), -ин- І (-ін-, -їн-)); 6) абстрактні поняття, назви наукових і мистецьких сфер (-ал- І (-іал-, -уал-, -але-), -ант- (-янт-, -іант-, -ян-), -ем-, -изм- (-ізм-, -їзм-), -он- Ⅴ); 7) терміни (-аж- (-яж-), -ант- (-янт-, -іант-, -ян-), -ем-, -изм- (-ізм-, -їзм-), -ик- І (-ік-, -иц-, -щ-), -он- ІІ); 8) суспільно-політичні назви (-ат- ІІІ (-іат-), -ij- І, -іj- ІІ, -ур- (-юр-, -ург-)); 9) географічні назви (-ал- І (-іал-, -уал-, -але-), -ис- І (-іс)); 10) опредметнені ознаки (-ал- І (-іал-, -уал-, -але-), -изм- (-ізм-, -їзм-), -ик- І (-ік-, -иц-, -щ-)); 11) опредметнені дії (-аж- (-яж-), -анс-, -аціj- (-яціj-, -уаціj-)); 12) збірність (-ат- І (-ят-), -ик- І (-ік-, -иц-, -щ-)). На основі здійсненого аналізу виявлено, що найбільш продуктивно суфікси утворюють іменники антропологічного поля, номінації предметів і пристроїв, абстрактні й наукові поняття; найнижчу словотвірну потенцію засвідчено у групах назв живих організмів, об’єктів рослинного світу та в суспільно-політичних назвах. Також акцентовано групи синонімічних (-евт-, -ер- (-єр-), -ик- І (-ік-, -иц-, -щ-), -ист- (-іст-, -їст-) та ін.) та омонімічних (-из- І, -из- ІІ, -ик- І, -ик- І, -ис- І, -ис- ІІ, -ис- ІІІ та ін.) іншомовних суфіксів. Підсумовано, що функціонування таких суфіксів у мові відбиває важливі історичні процеси її розвитку. Зазначено, що надалі є потреба звернутися до вивчення значень менш продуктивних іменникових формантів.	uk
dc.language.iso	uk	uk
dc.subject	іменник	uk
dc.subject	словотвір
dc.subject	іменникові суфікси
dc.subject	запозичені суфікси
dc.subject	семантика суфіксів
dc.subject	синонімія суфіксів
dc.subject	омонімія суфіксів
dc.title	Значення запозичених іменникових суфіксів в українській мові	uk
dc.type	Article	uk