Формування самоосвітньої компетентності студентів медичного коледжу засобами технологій змішаного навчання

Abstract

У дисертації подано результати теоретико-експериментального дослідження з визначення, обґрунтування та експериментальної перевірки методики формування самоосвітньої компетентності студентів медичних коледжів засобами технологій змішаного навчання та сукупності педагогічних умов, що забезпечують її ефективність. У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, розкрито методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в працях у співавторстві, подано відомості про апробацію, публікації, структуру й обсяг роботи. У першому розділі «Теоретичні аспекти формування самоосвітньої компетентності студентів медичного коледжу» розкрито особливості самоосвітньої діяльності студентів медичних коледжів, її провідні форми організації і методи, специфіку застосування технологічних моделей змішаного навчання в медичних коледжах, сутність, структуру, критерії, показники та рівні сформованості самоосвітньої компетентності студентів медичних коледжів. На підставі аналізу першоджерел з’ясовано зміст самоосвітньої діяльності студентів медичних коледжів як різновид навчально-пізнавальної діяльності, цілісний процес, що мотивується внутрішнім прагненням до самовдосконалення та забезпечується використанням спеціальних методів для пошуку й засвоєння соціального досвіду. Наголошено на сутнісних відмінностях між самоосвітньою діяльністю й самоосвітою з одного боку, та самостійної роботи та самостійної навальної діяльністю студентів – із іншого. Виокремлено функції самоосвітньої діяльності студентів медичного коледжу (когнітивна, мотиваційна, адаптаційна, праксіологічна, рефлексивна), розкрито й описано форми самоосвітньої діяльності (формальна, неформальна та інформальна освіта), її провідні методи, що можуть бути застосовані як під час аудиторної, так і позааудиторної діяльності. Проаналізовано особливості змішаного навчання як інноваційного освітнього формату, що створює нові умови для організації самоосвіти й самоосвітньої діяльності студентів медичного коледжу. Досліджені найбільш актуальні для медичної освіти й самоосвіти моделі змішаного навчання, що реалізуються під час використання цифрових платформ, відкритих освітніх ресурсів, тьюторського супроводу та аналітичних засобів моніторингу навчальної активності. Виокремлено інструментарій змішаного навчання студентів медичного коледжу. За результатами дослідження особливостей організації самоосвітньої діяльності студентів медичного коледжу підтверджена доцільність формування особливого роду компетентності для підтримки самоосвітньої діяльності студентів медичних коледжів як складника їх професійної компетентності, що реалізує ряд функцій – розвивальну, інтегративну, регулятивну, прогностичну й ціннісно-смислову у навчальній та професійній діяльності, оскільки спонукає, мотивує до безперервного оновлення професійних знань і навичок відповідно до сучасних вимог сфери охорони здоров’я, до нарощування професійного потенціалу, розширення кола професійних умінь та формує готовність до освоєння нових клінічних методик і технологій, закріплює орієнтацію на гуманістичні цінності медичної професії. Визначено зміст самоосвітньої компетентності студентів медичного коледжу як інтегральної якості, що охоплює ряд структурно-критеріальних компонентів, які перебувають у взаємозв’язку і є взаємозалежними. Мотиваційно-рефлексивний компонент відображає рівень особистісної включеності студента в процес самоосвіти, його мотиви та здатність до рефлексії у самоосвітній діяльності. Змістово-інформаційний компонент розкриває рівень засвоєння знань, необхідних для здійснення самоосвітньої діяльності, та визначає здатність студента ефективно використовувати навчальну інформацію для професійного розвитку. Діяльнісноінструментальний компонент забезпечує практичну реалізацію знань, сприяє розвитку самостійності, професійної гнучкості та здатності до ефективного управління власною освітньою траєкторією. Адаптивно-регулятивний компонент характеризує рівень сформованості механізмів самоконтролю, самокорекції та здатності до адаптації в умовах змін професійного середовища. На підставі такого бачення з’ясовані показники й ознаки трьох рівнів сформованості самоосвітньої компетентності студентів медичних коледжів – низького, середнього та високого. Другий розділ «Методичне забезпечення формування самоосвітньої компетентності студентів засобами змішаного навчання» присвячено аналізу практики організації самоосвітньої діяльності в медичних коледжах та виокремленню засобів формування цього складного особистісного феномену. За результатами дослідження стану сформованості самоосвітньої компетентності студентів медичних коледжів, проведеного SWOT-аналізу та експертної оцінки визначено й обґрунтовано сукупність педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування самоосвітньої компетентності студентів медичних коледжів засобами технологій змішаного навчання. До таких умов належать: створення адаптивного відкритого інформаційного середовища, інтегрованого з цифровими платформами та ресурсами для персоналізованого навчання; здійснення компетентного педагогічного керівництва самоосвітньою діяльністю студентів на основі тьюторського супроводу та технологій фасилітації; запровадження автоматизованого моніторингу навчальної активності студентів із використанням аналітичних інструментів і систем зворотного зв’язку; організація самостійної та колективної самоосвітньої діяльності студентів через цифрові інструменти та освітні спільноти. Запропоновано модель методики формування самоосвітньої компетентності студентів медичних коледжів, яка містить концептуальний, змістовий, організаційно-технологічний та результативний блоки, ґрунтується на загальнодидактичних та спеціальних принципах (особистісної орієнтації, активної самоосвітньої діяльності, доступності та поступовості, інтеграції, цифрової адаптивності, рефлексивного аналізу), ураховує положення компетентнісного, діяльнісного, системного, задачного, особистіснорозвивального, технологічного й рефлексивного підходів. Концептуальний блок методики охоплює цілі, методологічні підходи та принципи, що визначають стратегічні засади формування самоосвітньої компетентності студентів медичних коледжів у контексті змішаного навчання. Змістовий блок методики формування самоосвітньої компетентності студентів медичних коледжів визначає інформаційно-ресурсну основу цього процесу та є інтегрованою системою навчального контенту й освітніх ресурсів, що забезпечують формування необхідних знань і навичок із застосуванням технологій змішаного навчання. Організаційно-технологічний блок розробленої методики окреслює форми, методи, технологічні підходи, засоби, етапи реалізації та педагогічні умови формування самоосвітньої компетентності студентів медичних коледжів засобами змішаного навчання. Результативний блок методики формування самоосвітньої компетентності студентів медичних коледжів відображає систему очікуваних результатів, на досягнення яких спрямована її реалізація. У третьому розділі «Організація та методика проведення дослідноекспериментальної роботи» викладено зміст, етапи та хід формувального експерименту, спрямованого на перевірку ефективності розробленої методики та педагогічних умов. Розроблено та апробовано дослідно-експериментальну програму, яка забезпечувала поетапний процес формування самоосвітньої компетентності студентів медичних коледжів із застосуванням технологій змішаного навчання. Авторська дослідно-експериментальна програма була побудована на модульному принципі, що включала мотиваційно-ціннісний, організаційнопроцесуальний, практико-діяльнісний, рефлексивно-коригувальний та контрольно-оцінювальний модулі. У програмі було системно поєднано формувальні засоби, а також форми, методи й моделі змішаного навчання, адаптовані під специфіку професійної підготовки студентів у медичному коледжі. Під час дослідно-експериментальної роботи було розроблено та апробовано: засоби компетентного педагогічного управління самоосвітньою діяльністю студентів на основі тьюторського супроводу та технологій фасилітації; дидактичне забезпечення організації самоосвітньої діяльності студентів; адаптивні цифрові технології, безкомп’ютерні навчальні технології, форми організації та форми самоосвітньої діяльності; засоби організації консультативної підтримки учасників освітнього процесу, зокрема семінар «Педагогічна підтримка самоосвіти студентів у цифровому просторі: виклики, інструменти, стратегії» (12 годин) та тренінг-курс для студентів «Таймменеджмент медичного працівника» (6 год.); курс за вибором «Цифрова медицина» (3 кредити ЄКТС); пакет методичних рекомендацій для викладачів з організації та підтримки самоосвітньої діяльності студентів медичного коледжу; засоби моніторингу рівня сформованості самоосвітньої компетентності студентів медичного коледжу. За результатами дослідження проаналізовано кількісні та якісні зміни рівнів сформованості самоосвітньої компетентності студентів за мотиваційнорефлексивним, змістово-інформаційним, діяльнісно-інструментальним та адаптивно-регулятивним критеріями. Підсумкова динаміка результатів дослідно-експериментальної роботи засвідчила істотне зниження частки студентів експериментальної групи з низьким рівнем сформованості самоосвітньої компетентності (з 44,4 % до 20,4 %) та зростання частки тих, хто досяг середнього (з 38,9 % до 53,7 %) і високого рівнів (з 16,7 % до 25,9 %). В усіх випадках було зафіксовано статистично значущу різницю між експериментальною та контрольною групами, що підтверджує ефективність реалізованої методики. Проведене дослідження не вичерпує проблему формування самоосвітньої компетентності студентів медичних коледжів. Перспективи подальших досліджень полягають у розширенні контингенту учасників експерименту за рахунок студентів інших спеціальностей медичного профілю; адаптації авторської методики до умов симуляційного, дуального й міждисциплінарного навчання; дослідженні впливу штучного інтелекту на розвиток самоосвітньої активності студентів; а також у створенні цифрових сервісів для автоматизованого супроводу індивідуальних освітніх траєкторій студентів у медичній освіті.