DSpace Repository
Екологічна відповідальність у дискурсі сучасних наукових підходів і чинників формування
JavaScript is disabled for your browser. Some features of this site may not work without it.
| dc.contributor.author | Каритка, Валерій Валерійович | |
| dc.date.accessioned | 2024-10-01T12:13:19Z | |
| dc.date.available | 2024-10-01T12:13:19Z | |
| dc.date.issued | 2023 | |
| dc.identifier.citation | Каритка В. Екологічна відповідальність у дискурсі сучасних наукових підходів і чинників формування / В. Каритка // Інформаційне суспільство і Природа у фокусі соціологічної аналітики : кол. монографія / за наук. ред. А. Лобанової, Л. Калашнікової, І. Грабовець. - Київ, 2023. - С. 79-103. | uk |
| dc.identifier.uri | http://elibrary.kdpu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/10688 | |
| dc.description | 1. Апель К. О. Дискурс і відповідальність. Проблема переходу до постконвенційної моралі. Першоджерела комунікативної філософії : навч. посіб. для студ. гуманіт. спец. вищ. навч. закладів. Київ : Либідь, 1996. 176 с. 2. Банникова Н. В., Крупина Н. Н., Крюкова Н. А., Загайный В. В. Нематериальное стимулирование эффективной природоохранной деятельности предприятий. Национальные интересы: приоритеты и безопасность. 2016. № 4. С. 4-15. 3. Білик Л. Екологічна відповідальність як духовна якість особистості. Вісник НУТУ «КПІ». 2005. Вип. 1, С. 126-134. 4. Безрукова О. Відповідальність в сучасному світі: соціологічні інтерпретації та емпіричні студії: монографія. Запоріжжя : Вид-во комунального закладу «Хортицький національний навчальнореабілітаційний багато профільний центр» Запорізької обласної ради, 2015. 308 с. 5. Вах Т. С. Дефініції соціального характеру в зарубіжній і вітчизняній соціології. URL : http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/6884/yax Definic iyi social%60nogo xarakteru. pdf (дата звернення: 18.11.2022). 6. Вебер М. Основные социологические понятия. Избранные Валерій Каритка произведения. Москва: Прогресс,1990. 808 с. 7. Круглий стіл «Формування відповідального суспільства: можливості, обмеження, перспективи». Соціологія: теорія методи, маркетинг. 2019. №2. С. 5-52. 8. Мазурик О. В. Соціальна відповідальність як складова концепції соціального аудиту. Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право : збірник наукових праць. 2010. № 4 (8). С. 62-66. 9. Мартинюк І., Соболєва Н. Специфіка життєвого вибору в нестабільному суспільстві: діалектика свободи і відповідальності. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2019. № 2. С. 25-29. 10. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура (фрагменты) / под общ. ред. П. В. Танчера. Киев : ИС НАН України. 1996. С. 81-108. 11. Парсонс Т. Понятие общества: компоненты и их взаимоотношения. Зарубежная социология X X века: Хрестоматия. Тексты / отв. ред. В. Г. Городяненко. Днепропетровск : ДНУ, 2001. 336 с. 12. Примуш М. В. Загальна соціологія : навч. посібник. Київ : Професіонал, 2004. 590 с. 13. Рисмен Д. Некоторые типы характера и общество. Зарубежная социология X X века: Хрестоматия. Тексты / Отв. ред. В. Г. Городяненко. Днепропетровск : ДНУ, 2001. С.8 7-101. 14. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні / відп. ред.: Ю. Саєнко. Київ : «Батискаф», 2002. 72 с. 15. Соціологія: терміни, поняття, персоналії. Навчальний словник-довідник / за заг.ред. В. М. Пічі. Львів : «Новий світ-2000», 2004. 480 с. 16. Теорія соціального обміну. Історія соціології (у 2-х кн.) : навч. посіб. / О. А. Рахманов, С. С. Бульбенюк, Ю. М. Манелюк.Київ : КНЕУ, 2017. С. 251-257. URL : https://kneu.edu.ua/userfiles/Department_of_Administration_and_Marketi ng_Personn/Rakhmanov_istor.pdf (дата звернення: 15.12.2022). 17. Філософський енциклопедичний словник. Київ : Абрис, 2002. 744 с. 18. Фромм Э. Человек для себя / Пер. с англ. Л. А. Чернышевой. Москва : Коллегиум, 1992. 253 с. 19. Швецова А. В. Національний характер як феномен.Сімферополь : Таврія, 1999. 264 с. 20. Шульга М. Що таке соцієтально відповідальне суспільство? Соціологія: теорія, методи, маркетин. 2019. № 2. С. 6-10. 21. Amaral R. M. P., Marson L. S., Percepgäo da Responsabilidade Social Corporativa como Fator de Atragäo e Retengäo de Talentos. Anais do IX Congresso Nacional de Excelencia em Gestao de Talentos. 2013. Dispomvel em: URL : http://www.excelenciaemgestao.Org/Portals/2/documents/cneg9/anais/T13 0621 3417.pdf (дата звернення: 15.09.2022). 22. Cohen M. Flavia de Souza Costa Neves Cavazotte. Taissa Mattos da Costa Karina Cordeiro Silva Ferreira. Corporate Social-Environmental Responsibility as an Attraction and Retention Factor for Young Professionals. BBR, Braz. Bus. Rev. Vol. 14. No. 1. Jan./Feb. 2017. 23. Kazojc, K. ^ ^ e p ^ a spolecznej odpowiedzialnosci i jej obszary w organizacjach. 2019. URL : http: //www.wneiz.pl/nauka_wneiz/.../SiP- 38-t1-57.pdf (дата звернення 15.12.2020). 24. Lobanova A., Bayura V., Viznytsya Y., Bratchenko L., Karitka V. Intelligent specialization as a promising strategy for the sustainable development of industrial regions of Ukraine (the case of Kryvyi Rih industrial region) 3S Web Conf. Volume 166, 2020. The International Conference on Sustainable Futures: Environmental, Technological, Social and Economic Matters (ICSF 2020) E3S Web of Conferences 166, 10020 (2020). URL : https://www.e3sconferences.org/articles/e3sconf/abs/2020/26/contents/contents.html (дата звернення: 15.01.2023). 25. Marshall R. S., Brown D. The Strategy of Sustainability. A System Perspective on Environmental Initiative. California Management Review. 2003. Vol. 46. № 1. Pp. 101-126. 26. Mаrek-Bieniasz A. Odpowiedzialnosc ekologiczna jako istotny obszar ludzkiej odpowiedzialnosci - wymiar lokalny i globalny. 2019. URL: http :// cejsh.icm.edu.pl/cejsh/element/.../64613.pdf (дата звернення 15.01.2023). 27.Nascimento L. F., Lemos A. D. Da Cunha; Mello M. C. Gestäo Socioambiental Estrategica. Porto Alegre : Bookman, 2008. 28. Turner J. H. Struktura teorii socjologicznej. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2012. Pp. 38-45. | uk |
| dc.description.abstract | В роботі визначено теоретико-методологічні засади дослідження екологічної відповідальності. Послуговуючись теоріями соціальної дії, поведінки М. Вебера, соціальної системи Т. Парсонса, культурних підсистем Р. Мертона, соціального обміну Дж. Хоманса, П. Блау, психологічними теоріями Д. Рісмена, Е. Фромма, науковими положеннями теорії соціальної відповідальності О. Безрукової, прослідковано змістовний зв’язок між відповідальністю, соціальною відповідальністю та екологічною відповідальністю. Обґрунтовано, що екологічна відповідальність є якістю (властивістю) людини, соціальним феноменом, проявом екологічної свідомості, виявом екологічної культури і формою підприємницької поведінки. Виявлено, що екологічно відповідальна поведінка є одночасно і цілераціональною, і ціннісно-раціональною дією. Ґрунтуючись на соціологічному, психологічному і культурологічному підходах до змісту екологічної відповідальності, у роботі з’ясовано чинники її формування, до яких віднесено об’єктивні: культуру і цінності суспільства, народний характер, історичні та соціальні умови, економічний ступінь розвитку суспільства; а також суб’єктивні - потреби, інтереси, соціальний характер, рівень екологічної свідомості і культури особистості чи групи. | uk |
| dc.language.iso | uk | uk |
| dc.publisher | Каравела | uk |
| dc.subject | екокультура особистості | uk |
| dc.subject | екологічна відповідальність | uk |
| dc.subject | екологічна свідомість | uk |
| dc.subject | інформаційне суспільство | uk |
| dc.title | Екологічна відповідальність у дискурсі сучасних наукових підходів і чинників формування | uk |
| dc.type | Book chapter | uk |
