Концептосфера творчості Б. Антоненка-Давидовича

Abstract

Наукову працю присвячено дослідженню концептосфери творчості Б. Антоненка-Давидовича, що репрезентує комплекс концептів, які стали засадничими для формування художнього світу письменника. Вивчення концептосфери є важливим для розкриття та розуміння творчого процесу митця, його унікальності та внеску у світовий літературний процес. Актуальність дисертаційної праці незаперечна та зумовлена тим, що, хоч твори Б. Антоненка-Давидовича й проаналізовано вже з позиції проблематики, тематики, автобіографізму, специфіки образів і мотивів, поетикальних особливостей стилю митця, поза увагою науковців залишилась концептосфера його творчості. Тож на часі постало питання осмислити доробок письменника крізь систему концептів, покладених в основу творів, декодувати та дешифрувати авторські сенси. Вивчення літературної спадщини Б. Антоненка-Давидовича крізь призму ідейних функцій концептосфери – актуальний і важливий напрямок дослідження, який дає змогу осягнути глибину художнього світу автора та сформувати новий погляд на його твори. Дослідження концептосфери сприяє розкриттю не лише індивідуальної манери письменника, але і особистого внеску у продукування культурного та літературного контексту свого часу. Мета дисертаційної праці полягає в комплексному аналізі художніх творів Б. Антоненка-Давидовича з погляду виокремлення й систематизації концептів, осмислення специфіки світоглядних орієнтирів письменника та своєрідності художньої картини світу на основі аналізу концептосфери творчості митця. Наукова проблематика дисертації зумовила застосування комплексної методології, що охоплює описовий, інтертекстуальний, культурно-історичний, біографічний, структурний методи. Окрім цього, у дослідженні залучено методи аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації, порівняння, зіставлення, аналогії, а також концептуальний і критичний аналізи. Наукова новизна запропонованої праці полягає в тому, що в ній уперше проведено цілісне й системне літературознавче дослідження творчості Б. Антоненка-Давидовича крізь квінтесенцію функціонування концептів у доробку письменника. Новий підхід до аналізу художньої спадщини митця крізь призму концептів передбачає їх системне вивчення, адже вони закладені в основі його творів, і сприяє ґрунтовному та глибокому уявленню про індивідуально-авторську свідомість: розуміння того, як письменник сприймає світ, як це впливає на написання творів і позначається на манері письма; уперше запропоновано інноваційний підхід – шляхом моделювання смислових маркерів (номінація конотацій концепту) та їх репрезентації визначати й описувати концепти творчості письменника. Теоретичне значення наукового дослідження полягає в розробці новаторського підходу до вивчення літературного доробку письменника шляхом виокремлення й структурування концептів; зосередженні на систематизації теоретичних позицій, що стосуються концепту та його взаємозв’язку з іншими поняттями, напрямами й підходами в літературознавстві; сфокусованості на розкритті структури та змісту концепту в тому чи тому художньому творі; формуванні комплексного уявлення про концептосферу творчості митця. Практичне значення. Зібраний матеріал та основні положення дисертації, її висновки можуть бути використані в лекційних і практичних курсах історії української літератури, теорії літератури, порівняльного літературознавства, під час написання курсових, кваліфікаційних робіт, інших наукових досліджень, навчальних посібників, підручників, при формуванні переліку дисциплін вільного вибору для здобувачів вищої освіти, а також для укладання довідкових видань, пов’язаних із подальшим вивченням особливостей творчого доробку Б. Антоненка-Давидовича, специфікою дослідження концептів у літературознавстві. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Вступ дисертаційної праці містить відомості про актуальність дослідження, його мету й завдання, об’єкт й предмет, теоретичну базу, методологію, наукову новизну, теоретичне й практичне значення, особистий внесок автора, апробацію результатів дослідження. Перший розділ репрезентує теоретико-методологічне підґрунтя дослідження поняття «концепт» у літературознавстві: окреслює головні напрями й підходи до його розуміння та диференціації з іншими суміжними термінами; висвітлює особливості концепту як одиниці аналізу художнього

твору; специфіку формування концептосфери творчості Б. Антоненка- Давидовича.

Другий розділ розкриває базові концепти індивідуально-авторської свідомості Б. Антоненка-Давидовича, які становлять підґрунтя світогляду митця. До таких уналежнено людиноформувальні й націєформувальні концепти, а також ті, що репрезентують «межові» ситуації та досвід. Людиноформувальну сутність мають концепти «родина» і «дитинство», а націєформувальну характеризують «козак», «мати», «Україна». Як «межові» фіксуємо концепти «війна» і «смерть». Третій розділ визначає національно-традиційні концепти у творчому переосмисленні Б. Антоненка-Давидовича, представлені концептуальним виміром природи, духовної сфери та професійно-життєвих аспектів персонажів творів. Смислова експлікація природи репрезентована концептами «вода» і «птах»; до концептів духовної концептосфери уналежнено «віру», «любов», щастя»; професійно-життєві аспекти репрезентовані концептами «спогад», «лабіринт», «професія». Здійснене дослідження дало змогу зробити такі висновки. 1. Концепт як загальнонаукова категорія має значення абстрактної одиниці, що нею оперує людина під час мислення. Він утворює певний культурний простір, виступає проміжною ланкою між людиною та її розумінням світу. Одиницею картини світу є концепт, джерелом формування якого виступає особиста гносеологічна діяльність, яка ґрунтується на принципах логічності й об’єктивності, вражень і асоціацій. Саме пізнавальна діяльність людини є маркером поліаспектної інтерпретації концепту, що підтверджує індивідуальність сприйняття дійсності. 2. У літературознавстві концепт – це ціннісно-смислова структурна одиниця свідомості письменника (митця), представлена в тексті художнього твору; продукт, що репрезентує психоментальну та лінгвокогнітивну картину світу автора й розкриває його суб’єктивне осмислення навколишньої дійсності, а також відображає духовну культуру людини, висвітлює домінантні орієнтири життя та творчості. Концептосфера – це комплексна система, використовувана для позначення сукупності концептів, які визначають тематичний, стильовий або ідейний аспект художнього твору чи письменника.

3. До людиноформувальних концептів у художніх творах Б. Антоненка- Давидовича уналежнено концепти «родина» і «дитинство». В оповіданні

«Бабині казки» якнайповніше представлено особливості та вплив сімейного середовища на розвиток і становлення особистості. Домінантним у репрезентації концепту «дитинство» є оповідання «Крижані мережки», в якому автор показав джерела формування життєвої позиції та національної свідомості. До націєформувальних належать концепти «козак», «мати», «Україна». Вершинним у відтворенні концепту «козак» можна вважати роман «Нащадки прадідів» («Січ-мати»). Концепт «мати» – сакральний. Саме передсмертна материна промова в оповіданні «Слово матері» є ключовою для головного персонажа, аби усвідомити свою національну приналежність. Домінантами авторської свідомості в репрезентації концепту «Україна» виступають літературні репортажі «Землею українською», нарис «Україно, моя Україно». 4. У творчому доробку Б. Антоненка-Давидовича «межовими» є концепти «війна» і «смерть». У структурі авторського уявлення вони негативно марковані. Письменник розглядає їх з позиції трагічності, втрати, смутку або інших неприємних аспектів. У повісті «Смерть» однойменний концепт є домінантним і розглядається з певною глибиною, метафоризацією для створення емоційного навантаження та підкреслення важливості життя й проблеми смерті в людському існуванні. 5. Серед національно-традиційних концептів індивідуально-авторської свідомості Б. Антоненка-Давидовича, в яких експліковано природу, виокремлено концепти «вода» і «птах», що засвідчують глибокий духовний зв’язок письменника з народним світоглядом. Концепт «вода» найбільш повно репрезентовано в оповіданнях «Золотий кораблик», «Гроза». Звернення митця до концепту «птах» додає його текстам глибини та багатогранності, інтенсифікує зв’язок з пращурами й традиційними цінностями. Показовими в репрезентації концептів-орнітонімів як фрагменту картини світу письменника вважаємо такі твори: «Лелеки не знаходять своїх гнізд», «Сова і орел», «Чиря», «Як соловейко став чижем». 6. Концептами духовної сфери у творах Б. Антоненка-Давидовича виступають «віра», «любов», «щастя». Віру письменник розуміє як життєвий оптимізм, співвідносить з істиною, про що свідчить його новела «Що таке істина?». Концепт «любов» у творчості письменника має важливе значення й відображається як духовний стрижень, що дарує відчуття щастя, наснаги, внутрішньої сили. Б. Антоненко-Давидович розуміє щастя як відносну категорію, сприйняття якої може змінюватися залежно від багатьох факторів, таких як час, обставини, особисті переконання та життєвий досвід. Діалектичний підхід до розуміння щастя передбачає розгляд цього поняття як динамічного, еволюційного процесу. В оповіданнях «Щастя» і «Завищені оцінки» концепт «щастя» має найвищі маркери оприявнення. Професійно-життєві аспекти у творчості Б. Антоненка-Давидовича відтворено концептами «спогад», «лабіринт», «професія». Спогади сприяють самопізнанню персонажів та формуванню їх уявлень про минуле і майбутнє. Концепт «лабіринт» є своєрідним життєвим шляхом, долею персонажів. Письменник метафорично використовує лабіринт для глибокого розкриття внутрішнього світу персонажів та розуміння їх духовних подій і перетворень. Виокремлення концептів «учитель» і «лікар», що представляють професії, є не лише засобом презентації життєдіяльності, але й має символічний аспект, зокрема відтворює характер, внутрішні конфлікти, зовнішні труднощі, духовний світ, мотивацію персонажів творів.