dc.contributor.author	Абдула, Андрій Іванович
dc.date.accessioned	2018-10-09T06:00:07Z
dc.date.available	2018-10-09T06:00:07Z
dc.date.issued	2018
dc.identifier.citation	Абдула А. І. Відкрите суспільство, критичне мислення та раціональність / А. І. Абдула // Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії . – Львів, 2018. – Вип. 18. – С. 13-20.
dc.identifier.issn	2307-1664
dc.identifier.uri	http://elibrary.kdpu.edu.ua/handle/0564/2488
dc.identifier.uri	https://doi.org/10.31812/0564/2488
dc.description	1. Сол Д. Ублюдки Вольтера. Диктатура разума на западе / пер. с англ. А.Н. Сайдашева. Москва: АСТ: Астрель, 2007. 895 с. 2. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги: у 2 т. / пер. з англ. О. Коваленко. Київ: Основи, 1994. Т.1:У полоні Платонових чар Гегель, Маркс та послідовники. 444 с. 3. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги: у 2 т. / пер. з англ. О. Буценко. Київ: Основи, 1994. Т 2: Спалах пророцтва: Гегель, Маркс та послідовники. 494 с. 4. Bartley W. Rationality versus the Theory of Rationality / William W.Bartley [Eлектронний pecypc] // The Critical Approach to Science and Philosophy, 1964. – режим доступy: http://www.therathouse.com/2008/Bartleyl964CCR.html. 5. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ / пер. с англ. В. Порус. Москва: Медиум, 1995. 236 с. 6. Альберт X. Трактат о критическом разуме / пер. с нем., вступ. ст. и примеч. И.З. Шиш¬кова. Москва: Едиториал УРСС, 2003. 264 с. 7. Лекторский В.А. Рациональность, критицизм и принципs либерализма (взаимосвязь социальной философии и эпистемологии Поппера). Вопросы философии. 1995. № 10. С. 27-36. 8. Шишков И.З. Кант и критицистская традиция: вступ. стат. Поппер К. Все люди - философы: Как я понимаю философию. Москва: Эдиториал УРСС, 2003. С. 23-44. 9. Швырев В.С. Рациональность в спектре ее возможностей. Исторические типы рациональности. Москва, 1995. Т 1. С. 8-32. 10. Порус В.Н. Принципы рациональной критики. Философия науки. Москва, 1995. Вып. 1: Проблемы рациональности. С. 185-204. 11. Секундант С.Г. Лейбниц, Тетенс и Кант. Идея критического метода в немецкой философии ХУІІ-ХУІІ вв. Эпистемология & философия науки. 2011.№2. С. 187-204. 12. Козаченко Н.П. Критичне мислення: граничні підходи та оптимальні шляхи. Актуальні проблеми духовності: зб. наук. праць / відп. ред. Я.В. Шрамко. Кривий Ріг: КДПУ, 2017. Вип. 18. С. 165-178. 13. Поппер К. Объективное знание. Эволюционный подход / пер с англ. Д.Г. Лахути. Москва: Эдиториал УРСС, 2002. 384 с. 14. Поппер К. Что такое диалектика? Вопросы философии. 1995. № 1. С. 188-139. 15. Гегель Г.В.Ф. О сущности философской критики. Гегель Г.В.Ф. Работы разных лет: в2т. Москва, 1970. Т. 1. С. 268-285. 16. Эволюционная эпистемология и логика социальных наук: Карл Поппер и его критики / пер. с англ. Д.Г. Лахути; вступ. ст. и общ. ред. В.Н. Садовского. Москва: Эдиториал УРСС, 2000. 464с. 17. Пирс Ч. Закрепление убеждения. Начала прагматизма: в 2 т. Санкт-Петербург, 2001. Т 1. С. 92-125. 18. Поппер К. Нищета историцизма. Вопросы философии. 1992. № 8. С. 49-79. 19. Поппер К. Логика и рост научного знания. Избранные работы / пер. с англ. В.Н. Садовского. Москва: Прогресс, 1983. 608 с. 20. Рассел Б. Искусство мыслить / пер. с англ. Е.Н. Козловой, О.А. Назаровой, С.Г. Сычевой. Москва: Дом интеллектуальной книги, 1999. 240 с.
dc.description.abstract	Розглядається критико-раціоналістична традиція, пов’язана з просвітницькою вірою в розум (науковий, філософський, політичний, загальнолюдський), як така, що має єдине підґрунтя в усіх своїх проявах. Цим підґрунтям постає раціональна критика, соціальним проявом якої є «відкрите» (до критики) суспільство. Стверджується, що методологічні принципи, до яких апелює критико-раціоналістична традиція (критична настанова, плюралізм, егалітаризм, номіналізм, антифундаменталізм та ін.) зберігають значний гносеологічний потенціал, орієнтуючи, у тому числі, й на перспективу соціальних перетворень. Висвітлюються ключові аспекти цієї концепції, у зв’язку з категоріями «розуму», «критики», «критичного мислення». Звертаючись до трьох аспектів критичного мислення: психолого-педагогічного, логіко-методологічного та наукового, робиться висновок, що подібна інтерпретація у цілому відповідає уявленню про «критичний розум» (у тлумаченні К. Поппера). Підкреслюється, що критико-раціоналістична методологія апелює не лише до гуманістичних чи просвітницьких цінностей, але й до універсального способу розвитку – методу спроб і помилок. Аналізуються можливості попперівської концепції як методології соціальних реформ, а також проблемні аспекти методологічних засад критичного раціоналізму та безпосередньо «відкритого суспільства».	uk
dc.language.iso	uk	uk
dc.publisher	Львівський національний університет імені Івана Франка	uk
dc.subject	відкрите суспільство	uk
dc.subject	критичне мислення
dc.subject	раціональність
dc.subject	розум
dc.subject	методологія соціальних реформ
dc.title	Відкрите суспільство, критичне мислення та раціональність	uk
dc.type	Article	uk