Abstract:
Проаналізовано індивідуально-авторське словотворення в поезії Андрія Малишка. У словотворенні поета знайшло відображення розмаїття іменникових суфіксів, часто деактивізованих у сучасній мові, що посилює художні, виражальні можливості їхніх похідних. Аналіз індивідуально-авторських новотворів у поезії Малишка засвідчує увагу автора до давніх українських словотвірних типів, що переважно вичерпали дериваційну базу і не виявляють активності в сучасній номінації. Проте незмінне чуття слова, пошук нових засобів виразності, знання автором глибинних шарів української лексики сприяли появі цілої низки похідних із експресивно-стилістичною функцією.
