Валентність дієслів-омонімів української мови

Abstract

У статті розглянуте питання семантичної теорії валентності на матеріалі дієслів-омонімів. Акцентовано, що будь-які зрушення у значенні дієслова можуть змінювати синтагматичні характеристики. Семантична валентність трансформується з набуттям дієсловом іншого значення, а поява омонімічних відношень унаочнює нові валентні потенції. Конструктивні особливості вживання дієслів у реченні та пов’язана з цим валентність дають змогу розкрити граматичні особливості дієслівного значення. Зі словника омонімів української мови було виокремлено 1164 дієслова, поміж них встановлені омопари та омогрупи з трьома, чотирма, п’ятьма та шістьма членами. Серед омонімів зафіксували варіанти валентності: нульове вираження – безособові дієслова; одновалентні (неперехідні, суб’єктна валентність); двовалентні (перехідні, суб’єктна валентність, керують прямим додатком); тривалентні (перехідні, суб’єктна валентність, керують прямим додатком і третім актантом). Суб’єктний тип валентності представлений одно- та двовалентними дієсловами з обов’язковим суб’єктом та додатковим актантом. Об’єктний тип ‒ дво- і тривалентними лексемами з неодмінним суб’єктом, об’єктом та допоміжним об’єктним актантом. Визначено дієслова-омоніми, які в певному значенні передбачають різні актанти. Валентна варіативність головно властива омогрупам із чотирма компонентами. У групі з трьома членами зміна валентності виявляється майже в 50% слів, в омопарах цей процес зафіксовано у 30% омонімів. Дослідження показало, що дієслова-омоніми реалізують як збереження тієї чи тієї валентності, так і свої відмінні валентні спроможності, зумовлені їх семантикою. Актуалізація цього процесу спричинена ступенем віддаленості значень: чим більшим він є, тим більше можливостей для дієслів змінити систему актантів.