Розвиток системи підготовки іноземних студентів у закладах вищої та фахової передвищої освіти Криворіжжя (60-ті рр. ХХ – початок ХХІ ст.)

Abstract

Наукова праця є історико-педагогічним дослідженням спрямованим на висвітлення проблеми розвитку системи підготовки іноземних студентів у закладах вищої та фахової передвищої освіти Криворіжжя за період з 60-х років ХХ ст. до початку ХХІ ст. із позицій ретроспективного аналізу. Актуальність наукової праці визначається прагненням України до активного залучення у світову освітню спільноту, що, зі свого боку, відкриває нові можливості для її соціально-економічного, культурного та наукового розвитку. Експорт освітніх послуг, зокрема навчання іноземних студентів, відіграє ключову роль у посиленні міжнародного статусу країни та її авторитету у світовій освітній громадськості. Отже, підготовка іноземних студентів стає не лише елементом системи вищої освіти, а й інструментом дипломатії, що сприяє зміцненню міжнародного іміджу України. У світлі цих тенденцій вихід України на ринок освітніх послуг, особливо в контексті підготовки іноземних студентів, набуває особливого значення, оскільки дозволяє розширити сферу впливу України та зміцнює її позиції як країни, що пропонує якісну та конкурентну освіту на світовому рівні. Мета дисертаційної праці – здійснити комплексний аналіз динаміки розвитку системи підготовки іноземних студентів у закладах вищої та фахової передвищої освіти Криворіжжя за період з 60-х років ХХ ст. до початку ХХІ ст., актуалізувати досвід провідних закладів освіти Криворіжжя для творчого використання з метою вдосконалення експорту освітянських послуг закладів вищої та фахової передвищої освіти України. Об’єкт дослідження – процес підготовки іноземних студентів у закладах вищої та фахової передвищої освіти України. Предмет дослідження – система організації та зміст підготовки іноземних студентів у закладах вищої та фахової передвищої освіти Криворіжжя (60-ті рр. ХХ – початок ХХІ ст.). Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину XX – початок XXI ст. Вибір нижньої межі (60-ті роки XX ст.) зумовлено Указом Президії Верховної Ради СРСР (від 5 лютого 1960 р.), яким було започатковано перший заклад вищої оcвіти, що готував переважно іноземних студентів. Цей крок сприяв активному розвитку системи навчання іноземних студентів у вищих та фахових навчальних закладах на території України в період радянської епохи. Визначення верхньої хронологічної межі – перше десятиліття ХХІ ст. – умотивовано інтенсифікацією процесу удосконалення змісту та організації вищої освіти України у напрямі інтернаціоналізації та розробкою проєкту «Концепції Державної програми розвитку міжнародної освіти України на 2010- 2015 роки» (2010 р.). Методологічною основою дослідження став комплекс принципів (принцип загального взаємозв’язку, принцип системності, принцип об’єктивності, принцип причинно-наслідкових зв’язків, принцип історизму, принцип руху від опису, пояснення до прогнозування, принцип наступності) та підходів до вивчення проблеми: системно-хронологічний (для докладного та послідовного висвітлення процесу становлення системи підготовки іноземних студентів у вітчизняних закладах вищої та фахової передвищої освіти в історичній ретроспективі та для послідовного, системного вивчення всіх елементів системи підготовки іноземних студентів окремо та в цілому); парадигмальний (для всебічного розгляду змін у розвитку системи підготовки іноземних студентів у закладах вищої та фахової передвищої освіти України); герменевтичний (для представлення різних позицій на мету та зміст підготовки іноземних студентів в Україні впродовж досліджуваного хронологічного періоду), регіональний підхід (для виявлення специфіки 4 організації та змісту роботи з іноземними студентами у ЗВО/ЗФПО Криворіжжя); прогностичний (для окреслення елементів позитивного досвіду роботи з іноземними студентами провідних ЗВО та ЗФПО Криворіжжя із подальшим розвитком означеної системи в умовах інтернаціоналізації). Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше: представлено комплексний аналіз динаміки розвитку системи підготовки іноземних студентів у закладах вищої та фахової передвищої освіти Криворіжжя за окреслений період (60-і рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.) як структурний елемент загальної системи підготовки фахівців із позицій герменевтичного, системно-хронологічного, парадигмального та регіонального підходів; визначено передумови (міжнародна політика СРСР щодо ідеологічної експансії; використання освіти як інструменту «м’якої» дипломатії) і чинники (зовнішні – провідні вектори державної міжнародної політики: зовнішньополітична стратегія, яка відображена в нормативних документах та визначає ставлення держави до розв’язання проблеми навчання іноземних студентів; внутрішні – мета і завдання, які ставила перед собою держава в навчанні іноземних студентів (освітня політика СРСР, до складу якої входила Україна у визначених хронологічних межах); організація та зміст навчання іноземних студентів у закладах фахової передвищої та вищої освіти Криворіжжя у визначених проміжках часу) розвитку системи підготовки іноземних студентів у закладах вищої та фахової передвищої освіти Криворіжжя за період 60-х років ХХ ст. – початку ХХІ ст.; на підставі означених чинників виокремлено періоди та етапи досліджуваного явища: перший період – адміністративно-централізований (1960-1990 рр.); другий період – демократично-регіональний (1991 р. – донині). У межах першого періоду виокремлено етапи, що презентують важливі чинники, які в історичній та педагогічній площині вплинули або стали вирішальними в розвитку досліджуваної системи. Зокрема, в межах першого періоду виокремлено: етап концептуалізації проблеми підготовки іноземних студентів у закладах вищої освіти, (60-ті – 70-ті рр. ХХ ст.) та етап формалізації загальних підходів до підготовки іноземних студентів у практиці передвищої та вищої освіти (80-ті рр. ХХ ст.); виявлено провідні тенденції (позитивні: поступове збільшення контингенту іноземних студентів, які були направлені на навчанні до Кривого Рогу, із одночасним збільшенням кількості країн, що вони представляли; збільшення кількості спеціальностей, на які вступали студенти; у практичній підготовці студентів визначається загальна тенденція щодо наближення навчання до умов регіону (країни) яку вони представляли, та проходження іноземними студентами практики на батьківщині; орієнтація змісту навчання на країну походження іноземного студента, яка вирішувалася через уведення окремих спеціалізованих спецкурсів; існування та розвиток інституту кураторства, встановлення зв’язку з випускниками попередніх років та формування системи післядипломної освіти для колишніх випускників; негативні: використання освітніх послуг у якості ідеологічної (комуністичної) експансії; доручення викладачам, крім навчальної, ідеологічної роботи; формування системи жорсткого дисциплінарного контролю з одночасним пошуком найбільш дієвих її форм; активізація виховної роботи з іноземними студентами у сфері ідеологічного та правового виховання (профілактика та попередження правопорушень) щодо організації та змісту навчання іноземних студентів у закладах вищої та фахової передвищої освіти у межах визначеного хронологічного періоду. Подальшого розвитку й конкретизації набули систематизація й узагальнення джерельної бази дослідження, уявлення про підготовку іноземних студентів у закладах вищої освіти України як цілісної системи, що надає підстави для обґрунтування перспективних напрямів її подальшого розвитку; відповідно до предмета дослідження було модифіковано базові поняття («іноземний студент», «підготовка іноземних студентів», «підготовка іноземних студентів у закладах вищої та фахової передвищої освіти»), що визначають процес підготовки іноземних студентів у педагогічній науці. Уведено до наукового обігу 23 маловідомі архівні документи, якими конкретизовано зміст та особливості організації освітнього процесу з підготовки іноземних студентів у закладах фахової передвищої та вищої освіти Криворіжжя. Практичне значення полягає в тому, що основні висновки й положення дисертаційної праці можуть бути використані в роботі менеджерів закладів вищої та фахової передвищої освіти України з метою вдосконалення організації роботи структурних підрозділів, що координують процес підготовки іноземних студентів та визначають у закладі основні напрями інтернаціоналізації освітнього процесу. Комплексне й системне послуговування результатами дослідження, поряд зі значним науковим доробком вітчизняних науковців загалом, сприятиме підвищенню конкурентоспроможності периферійних закладів вищої освіти та зміцненню позицій України на міжнародному ринку освітніх послуг. Результати дослідження засвідчили досягнення його мети, що дозволяє в якості узагальнення зазначити таке: 1) Матеріали дослідження було систематизовано на декілька груп: 1) нормативно-правові акти, які регламентують розвиток системи підготовки іноземних студентів у ЗВО та ЗФПО України у визначених хронологічних межах; 2) архівні документи, які відображають питання, пов’язані з розвитком системи підготовки іноземних студентів у ЗВО та ЗФПО Криворіжжя; 3) інтерпретаційні джерела: наукові видання – монографії, дисертації вітчизняних науковців, тези конференцій, бібліографічні та словниководовідникові видання, науково-педагогічна та методична періодика досліджуваного періоду; 4) інтернет-ресурси державних органів влади України: Міністерства освіти і науки України, Міністерства закордонних справ України, офіційний сайт Державної прикордонної служби України, офіційний сайт Державної міграційної служби України, ДП Державний центр міжнародної освіти України. Здійснений аналіз історіографії проблеми розвитку системи підготовки іноземних студентів у закладах вищої та фахової передвищої освіти дозволяє констатувати наявність передісторії висвітлення питання в історикопедагогічній літературі, що відносимо до 70-80-х рр. ХХ ст., коли головну увагу дослідників було зосереджено на «внеску» СРСР у підготовку національних кадрів для «братніх країн». Вітчизняний освітній досвід щодо підготовки іноземних спеціалістів набув більш широкого висвітлення лише з часів державної незалежності України (К. Бендяк, В. Груцяк, В. Гуменюк, Л. Рибаченко, Ю. Федотова та ін.), проте все ще потребує свого детального вивчення з огляду на розвиток міжнародної державної політики України та складні соціально-політичні процеси. 2) Визначено теоретичні основи та сутність базових понять, що складають процес підготовки іноземних громадян у закладах вищої та фахової передвищої освіти в педагогічній науці. Теоретико-методологічною основою дослідження стали праці вітчизняних учених щодо сутності педагогічної методології та методологічних особливостей проведення історикопедагогічного дослідження, що дозволили окреслити сукупність методологічних принципів, підходів та низки загальнонаукових (аналіз, синтез, інтерпретація, узагальнення, систематизація) та конкретно-наукових (термінологічного аналізу, періодизації, пошуково-бібліографічний, джерелознавчої критики, історико-ретроспективний та контекстний) методів наукового дослідження, використання яких забезпечило достовірність та цілісність отриманих результатів. Здійснено авторське обґрунтування сутності ключового поняття дослідження – «підготовка іноземного студента у ЗВО/ЗФПО», що розуміється як складне багатокомпонентне явище та цілісний комплекс послуг, метою якого виступає надання високого рівня освітніх послуг, що забезпечує професійну готовність іноземного громадянина до певної (професійної) діяльності. Основні компоненти зазначеної системи підготовки іноземних студентів у ЗВО/ЗФПО представлені такими складниками: «іноземний студент» та «підготовка у ЗВО/ЗФПО» (мета, зміст та організація навчання). Артикульовано вплив на другу складову означеної системи «контекстних» компонентів (зовнішньополітична стратегія, міграційна політика, державна освітня політика та соціокультурне середовище України). 3) Виокремлено періоди, етапи й тенденції розвитку системи підготовки іноземних студентів у закладах вищої та фахової передвищої освіти Криворіжжя впродовж досліджуваного періоду. Закономірність руху й розвитку системи підготовки іноземних громадян у закладах вищої освіти України в хронологічних межах нашого дослідження (60-ті роки ХХ ст. – початок XXI ст.) актуалізовано в періодизації, що охоплює два головні періоди, визначені змінами державного устрою України: 1) система підготовки іноземних громадян у закладах вищої освіти України у складі СРСР (60-ті – 90-ті рр. ХХ ст) адміністративно-централізований період; 2) система підготовки іноземних громадян у закладах вищої освіти України з часу державної незалежності (1991 р. – донині) – демократично-регіональний період. У межах окресленого (першого) періоду виокремлено етапи, що презентують важливі чинники, які в історичній та педагогічній площині вплинули або стали вирішальними в розвитку досліджуваної системи. Зокрема, в межах першого періоду виокремлено: етап концептуалізації проблеми підготовки іноземних студентів у закладах вищої освіти (60-ті – 70- ті рр. ХХ ст.) та етап формалізації загальних підходів до підготовки іноземних студентів у практику передвищої та вищої освіти (80-ті рр. ХХ ст.). Проведене дослідження дозволило виокремити провідні тенденції на кожному періоді (етапі) розвитку системи підготовки іноземних студентів у закладах вищої та фахової передвищої освіти Криворіжжя впродовж досліджуваного періоду. Для першого періоду (60-80-ті рр. ХХ ст.) характерними були такі тенденції: неухильне зростання кількості іноземних студентів у закладах фахової передвищої та вищої освіти у Кривому Розі; активна інтеграція іноземних студентів у соціокультурний простір соціалістичної країни; делегування викладачам не лише навчальних, але й ідеологічних функцій; артикуляція питання щодо проходження іноземними 9 студентами практики в країні, яку вони представляють; формування системи дисциплінарного контролю із зосередженням на пошуках найефективніших її форм; інтенсифікація ідеологічного складника у виховному процесі з модифікацією її мети як переходу від формування діалектичного світогляду до пропагандистської діяльності; комбінування тьюторської ролі кураторів із контролем за успішністю та дисципліною іноземних студентів; активізація виховної роботи у сфері правового виховання (профілактика та попередження правопорушень), встановлення зв’язку з випускниками попередніх років та формування системи післядипломної освіти для колишніх випускників. На другому – регіонально-демократичному – етапі (1991 р. – донині) виокремлено такі тенденції: 1) спрямування на подолання рудиментів «радянського минулого» в нормативно-правовому та змістовому аспектах навчання іноземних студентів в Україні (зокрема в закладах вищої та фахової передвищої освіти Криворіжжя); 2) постійна зміна кількості іноземців, що вступали до ЗВО Криворіжжя; 3) поступове зміцнення статусу української мови як іноземної та єдиної мови навчання іноземних студентів; 4) розгляд питання підготовки іноземних студентів у межах загального напряму щодо міжнародної діяльності закладів освіти та інтернаціоналізації вітчизняної освіти; 5) збільшення прав ЗВО щодо організаційно-змістових складників навчання іноземних студентів; 6) прагнення вітчизняної системи освіти до підвищення якості та входження на світовий ринок освітніх послуг; 7) побудова такої системи освіти, яка була б гнучкою, якісною та відповідала б на виклики часу. 4) Окреслено елементи позитивного досвіду закладів вищої та фахової передвищої освіти Криворіжжя в роботі з іноземними студентами досліджуваного часового проміжку: активна співпраця закладів освіти із державними установами та громадськими організаціями (наприклад, асоціації випускників) щодо зростання контингенту іноземних студентів із одночасним збільшенням кількості країн, які вони представляють; наближення практичної підготовки студентів до умов регіону (країни), яку представляють, проходження іноземними студентами практики на батьківщині; орієнтація змісту навчання на країну походження іноземного студента; існування та розвиток інституту кураторства, встановлення зв’язку з випускниками попередніх років та формування системи післядипломної освіти для колишніх випускників; усебічна інтернаціоналізація освіти. Визначені тенденції мають бути враховані на сучасному етапі розвитку вітчизняної системі вищої та фахової передвищої освіти, оскільки вони роблять суттєвий внесок у підвищення міжнародного іміджу України у світовому вимірі.