Розробка симулятора “Play station” для персонального комп'ютера

Харченко, Олександр Євгенович

URI: http://elibrary.kdpu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/11836

Date: 2025-06-03

Abstract:

У ході виконання роботи було розроблено програмний продукт — симулятор «Play Station», призначений для дітей молодшого шкільного віку. Основна мета роботи полягала у створенні зручного, наочного та безпечного середовища, в якому діти можуть грати, розвивати логіку, увагу, пам’ять та навички сортування, використовуючи простий комп’ютерний інтерфейс. У процесі реалізації було: проведено аналіз подібних розвивальних програм, визначено їхні переваги та недоліки; обґрунтовано вибір середовища розробки — мови програмування C# та технології Windows Forms; розроблено архітектуру програми з модульною структурою, що забезпечує легкість у розширенні функціоналу; реалізовано чотири інтерактивні міні-ігри: «Математичні приклади», «Знайди пару», «Сортування об’єктів» та «Влуч у мішень»; створено головне меню з яскравим інтерфейсом та простим керуванням; забезпечено збереження та облік статистики користувача; проведено всебічне тестування, яке підтвердило працездатність і стабільність програми; упроваджено базові заходи з інклюзивності — крупні шрифти, озвучення, простий візуальний стиль.

Description:

Cagiltay, N. E. (2007). Teaching software engineering by means of computer‐game development: Challenges and opportunities. British Journal of Educational Technology, 38(3), 405-415. Camerer, C. (2003). Behavioral game theory: Experiments in strategic interaction. Princeton University Press. Camerer, C. (2010). Behavioral game theory.New Age International. Chuang T .Y and Chen W.F (2009). Effect of ComputerBased Video Games on Children: An Experimental Study. Educational Technology and Society, 12(2), 1-10 Cornett, S. (2004). The usability of massively multiplayer online role playing games: designing for new users. In Proceedings of the SIGCHI conference on Human factors in computing systems, USA, pp. 703-710. Crawford, C. (2002). The Art of Computer Game Design. Retrieved from http://www.vic20.vaxxine.com/wiki/images/9/96/Art_of_Ga me_Design.pdf.on 12/8/2013. Dondlinger M.J. (2007). Educational Video Game Design: A Review of the Literature, Journal of Applied Educational Technology, 4(1), 21-31. Federation of American Scientists (2006).Harnessing the Power of Video Games for Learning.Retrieved from http://www.fas.org/programs/~l%20Educational%20Games.p df.Accessed on 15/02/2014. Granic, I., Lobel, A., and Engels, R. C. (2013).The benefits of playing video games. American Psychologist, 69(1), 66. Hamlen, K. R. (2011). Children’s choices and strategies in video games.Computers in Human Behavior, 27(1), 532-539. Michael, D. R., and Chen, S. L. (2005). Serious games: Games that educate, train, and inform. Boston, MA. Thomson Course Technology. Pinelle, D., Wong, N., and Stach, T. (2008). Heuristic evaluation for games: usability principles for video game design. In Proceedings of the SIGCHI Conference on Human Factors in Computing Systems, USA, pp. 1453-1462. Plass, J. L., Goldman, R., Flanagan, M., Diamond, J., Dong, C., Looui, S.,andPerlin, K. (2007). RAPUNSEL: How a computer game design based on educational theory can improve girls’ self-efficacy and self-esteem. In The 87th Annual Meeting of the American Educational Research Association, Chicago, Retrieved from http://create.alt.ed.nyu.edu/courses/2176/reading/AERA_07_ Rapunsel_Plass_etal.pdf on 2/3/2013 Papastergiou, M. (2009).Digital game-based learning in high school computer science education: Impact on educational effectiveness and student motivation.Computers and Education, 52(1), 1-12. Prensky, M. (2005). Computer games and learning: Digital game-based learning. Handbook of computer game studies, 18, 97-122. Ram, A., Ontañón, S., and Mehta, M. (2007). Artificial Intelligence for Adaptive Computer Games. In FLAIRS Conference, USA, pp. 22-29. Robertson, J., and Howells, C. (2008). Computer game design: Opportunities for successful learning. Computers and Education, 50(2), 559-578. Salen, K. and Zimmerman, E. (2004). Rules of play: Game design fundamentals. MIT press. Sandvik, K. (2006). Evaluation of Quality in Computer Games. Nordicom Review, (27), 267-283. Shaffer, D. W. (2006). How computer games help children learn. Macmillan, Germany. Shaffer, D. W., Squire, K.D., Halverson, R., and Gee, J.P. (2005). Video games and the future of learning. Phi Delta Kappan, 87(2), 105-111. Shipley, D. (2008). Empowering children: Play based curriculum for lifelong learning. (Fourth edn). USA: Nelson Education. Sicart, M. (2011). The ethics of computer games.MIT Press. Squire, K. (2003). Video games in education. International Journal of Intelligent Simulations and Gaming (2) 1, 49-62. Tüzün, H., Yılmaz-Soylu, M., Karakuş, T., İnal, Y., &Kızılkaya, G. (2009).The effects of computer games on primary school students’ achievement and motivation in geography learning. Computers and Education, 52(1), 68-77. Ulicsak M. and Williamson B. (2010). Computer Games and Learning, A FutureLab handbook URL: www.futurelab.org.uk/resources (дата звернення: 22.02.2025) Van Staalduinen, J. P., and de Freitas, S. (2011). A GameBased Learning Framework: Linking Game Design and Learning. Learning to play: exploring the future of education with video games, 53, 29. Virvou, M., Katsionis, G., and Manos, K. (2005).Combining Software Games with Education: Evaluation of its Educational Effectiveness. Educational Technology and Society, 8(2), 54-65. White W., Koch C., Gupta N., Gehrke J and Demers A. (2007). Database Research Opportunities in Computer Games, SIGMOD Record, 36(3), 7-13. Whitton, N. J. (2007). An Investigation into the Potential of Collaborative Computer Game-Based Learning in Higher Education (Doctoral dissertation, Edinburgh Napier University). Wilkins K. (2002). Mathematics for Computer GamesTechnology. URL: www.math.uoc.gr/~ictm2/Proceedings/pap458.pdf. (дата звернення: 11.01.2025)

Show full item record