Software engineering: first 50 years of formation and development

Abstract

The article analyzes the main stages of software engineering (SE) development. Based on the analysis of materials from the first SE conferences (1968-1969), it was determined how the software crisis prompted scientists and practitioners to join forces to form an engineering approach to programming. Differences in professional training for SE are identified. The fundamental components of the training of future software engineers are highlighted. The evolution of approaches to the design, implementation, testing and documentation of software is considered. The system scientific, technological approaches and methods for the design and construction of computer programs are highlighted. Analysis of the historical stages of the development of SE showed that despite the universal recognition of the importance of using the mathematical apparatus of logic, automata theory and linguistics when developing software, it was created empirically without its use. The factor that led practitioners to turn to the mathematical foundations of an SE is the increasing complexity of software and the inability of empirical approaches to its development and management to cope with it. The training of software engineers highlighted the problem of the rapid obsolescence of the technological content of education, the solution of which lies in its fundamentalization through the identification of the basic foundations of the industry. It is determined that mastering the basics of computer science is the foundation of vocational training in SE. У статті проаналізовано основні етапи розвитку інженерії програмного забезпечення (ІПЗ). На основі аналізу матеріалів перших конференцій з ІПЗ (1968-1969 рр.) визначено, як криза програмного забезпечення спонукала науковців та практиків об’єднати зусилля для формування інженерного підходу до програмування. Окреслено відмінності професійної підготовки фахівців з ІПЗ. Виокремлено фундаментальні складові підготовки майбутніх інженерів-програмістів. Розглянуто еволюцію підходів до проектування, впровадження, тестування та документування програмного забезпечення. Виокремлено системні наукові, технологічні підходи і методи до проектування та конструювання комп’ютерних програм. Аналіз історичних етапів розвитку ІПЗ показав, що незважаючи на загальне визнання важливості застосування при розробці програмного забезпечення математичного апарату логіки, теорії автоматів та лінгвістики, воно створювалась емпіричним способом без його використання. Фактором, що змусив програмістів-практиків звернутися до математичних основ ІПЗ, є зростання складності програмного забезпечення та нездатність емпіричних підходів до його розробки та управління впоратися з нею. У професійній підготовці інженерів-програмістів виділено проблему швидкого застарівання технологічного змісту навчання, розв’язання якої полягає у його фундаменталізації через виокремлення базових основ галузі. Визначено, що опанування основ комп’ютерних наук (інформатики) є фундаментом професійної підготовки з ІПЗ.