Педагогічна інерція природничої освіти

Abstract

У статті проаналізовано явище педагогічної інерції у викладанні природничих дисциплін у сучасній школі. Розкрито сутність педагогічної інерції як збереження традиційних, переважно репродуктивних підходів до навчання попри стрімкий розвиток науки, технологій та оновлення освітніх стандартів. Охарактеризовано основні прояви інерційності природничої освіти, зокрема домінування фактологічного викладу, недостатнє використання дослідницьких і міждисциплінарних підходів, обмежене впровадження цифрових технологій, віртуальних лабораторій і STEM-орієнтованого навчання. Проаналізовано чинники, що посилюють педагогічну інерцію в українському освітньому просторі, зокрема наслідки тривалої стандартизації змісту, матеріально-технічні обмеження та виклики, спричинені війною. Обґрунтовано необхідність переходу від репродуктивної моделі навчання до дослідницько орієнтованої, інтегрованої та компетентнісної природничої освіти. Окреслено перспективні напрями подолання педагогічної інерції, серед яких оновлення змісту навчальних програм, розвиток цифрової інфраструктури, інтеграція міждисциплінарних рішень і модернізація системи підготовки та підвищення кваліфікації вчителів природничих дисциплін.