Навчальний складник цифрової компетентності наукових і науково-педагогічних працівників: результати констатувального експерименту

Abstract

У сучасному освітньому та науковому просторі цифрова компетентність наукових і науково-педагогічних працівників (НПП) набуває дедалі більшого значення. Зміни в освітньому середовищі вимагають від фахівців швидкої адаптації та оволодіння сучасними цифровими інструментами. Метою статті є аналіз результатів констатувального експерименту щодо навчального складника цифрової компетентності наукових і НПП. Дослідження базується на методології опитування, в якому взяли участь 344 респонденти. Анкета охоплювала соціально-демографічний блок та чотири тематичні блоки, що дозволило комплексно оцінити рівень цифрової компетентності в різних аспектах професійної діяльності. Основний зміст дослідження присвячено аналізу використання цифрових інструментів у освітньому процесі. Зокрема, вивчалось використання систем управління навчанням (LMS), сервісів для тестування, MOOC-платформ та карт знань. Результати показали домінування безкоштовних та простих рішень: Moodle (72%) та Google Classroom (59%) серед LMS, Google Форми (81%) серед сервісів для тестування, Prometheus (76%) та Coursera (52%) серед MOOC-платформ. Дослідження виявило суттєвий вплив віку, посади та досвіду роботи на вибір цифрових інструментів. Молодші викладачі (25-35 років) більш схильні експериментувати з різними сервісами, тоді як старші колеги надають перевагу перевіреним традиційним інструментам. Серед проблемних аспектів визначено обмежене використання спеціалізованих функцій та карт знань. Запропоновано розвивати навчальні програми, проводити тренінги та популяризувати розширені можливості цифрових сервісів, передбачаючи перспективи інтеграції різних інструментів, впровадження адаптивного навчання та штучного інтелекту в освітній процес.