Дидактичні умови формування цифрової компетентності студентів педагогічних університетів у процесі вивчення інформатичних дисциплін

Abstract

У дисертації подано результати теоретико-експериментального дослідження з обґрунтування дидактичних умов формування цифрової компетентності студентів педагогічних університетів у процесі вивчення інформатичних дисциплін. Досліджено компетентнісні основи навчання інформатичних дисциплін у педагогічних університетах. З’ясовані роль, місце та значущість цифрової компетентності як базового й сутнісно важливого складника професійної компетентності майбутнього вчителя та окремого феномену, що безпосередньо пов’язаний із інформаційною компетентністю студентів педагогічних університетів. Установлено, що за своєю сутністю цифрова компетентність є динамічною характеристикою особистості. Вона визначається здатністю до безпечної інформаційної взаємодії, комунікації та спільної роботи, проєктування цифрових освітніх ресурсів та розв’язання комплексних задач професійної діяльності з використанням засобів ІКТ. Установлено, що цифрова компетентність включає впевнене, критичне та відповідальне використання і взаємодію з цифровими технологіями задля навчання, роботи та суспільної практики. Вона поєднує функціональну інформаційну грамотність та грамотність у оперуванні даними, уможливлює ефективну комунікацію та співпрацю, створення цифрового контенту (зокрема програмування), безпеку (включно з цифровим благополуччям та компетентностями, пов’язаними з кібербезпекою), пов’язана з питаннями інтелектуальної власності, розв’язанням проблем та їх критичним осмисленням через застосування інформаційних технологій. Тому виконує мотиваційно-спонукальну, гностичну, діяльнісну, оцінно-рефлексивну, комунікативну функції в професійній діяльності та суспільній практиці студентів педагогічних університетів, значно активізує навчання інформативних дисциплін. Спираючись на структуру діяльності зі сприйняття, обробки та інтерпретації інформації зміст цифрової компетентності визначено через сукупність мотиваційно-ціннісного, когнітивно-інформаційного, операційнодіяльнісного та особистісно-рефлексивного структурно-критеріальних компонентів. Представлено моніторинг формування досліджуваного феномену за допомогою використання природних засобів навчального процесу за особливостями початкового, середнього, достатнього та високого рівнів. Ефективність реалізації дидактичних умов забезпечено шляхом розробки та впровадження структурно-функціональної моделі як схематичного подання системи, що передбачає формування даного явища, що характеризує ієрархію, послідовність, елементи, етапи, процедури та засоби використовуються, зв’язки та взаємозалежність між ними. Модель виконує орієнтаційну, формувальну й коригувальну функції в процесі вивчення інформатичних дисциплін студентами педагогічних університетів. Її структуру презентують цільовий, теоретико-методологічний, змістовопроцесуальний, критеріально-діагностичний та результативний блоки. У дисертаційному дослідженні висвітлено зміст педагогічного експерименту з перевірки ефективності дидактичних умов формування цифрової компетентності в процесі навчання інформатичних дисциплін. Проведені кількісний, якісний і статистичний аналізи виявили позитивну й статистично значущу динаміку в рівнях ефективності формування цифрової компетентності в процесі навчання інформатичних дисциплін. Об’єкт дослідження – процес формування цифрової компетентності студентів педагогічних університетів. Предмет дослідження – дидактичні умови, що сприяють формуванню цифрової компетентності студентів педагогічних університетів під час вивчення інформатичних дисциплін. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: уперше виявлено й теоретично обґрунтовано дидактичні умови та побудовано структурно-функціональну модель формування цифрової компетентності студентів педагогічних університетів; конкретизовано категоріально-понятійний апарат дослідження, зокрема поняття «інформаційна компетентність», «цифрова грамотність», «комп’ютерна компетентність», «ІКТ-компетентність», «цифрова компетентність студентів педагогічних університетів»; уточнено сутність цифрової компетентності, її функції (мотиваційно-спонукальну, гностично-перетворювальну, діяльніснометодичну, оцінно-рефлексивну й комунікативно-процесуальну) та принципи формування, змістові характеристики, метаструктуру, структурнокритеріальні компоненти та рівні сформованості в процесі вивчення інформатичних дисциплін; удосконалено зміст, методи, засоби та форми організації навчання інформатичних дисциплін студентів педагогічних університетів в інформаційно-цифровому навчальному середовищі; набули подальшого розвитку компетентнісні засади навчання інформатичних дисциплін студентів педагогічних університетів, засоби структурування навчальної інформації у вигляді проблемної, евристичної та інтегративної моделей, основи для класифікації методів і технологій формування цифрової компетентності студентів педагогічних університетів. Практичне значення полягає в розробленні й упровадженні в процес навчання інформатичних дисциплін студентів педагогічних університетів дослідно-експериментальної програми формування цифрової компетентності та її дидактичного забезпечення; зокрема оновленого електронного навчального контенту курсів («Подієзорієнтоване програмування» і «3Dмоделювання», авторського елективного спецкурсу «Цифрові технології в освіті» (3 кредити ЄКТС), їх дидактичного забезпечення (інструктивнометодичні матеріали, електронні форми, структурно-логічні схеми, технологічні картки); методика організації аудиторної та позааудиторної навчальної діяльності студентів в інформаційно-цифровому навчальному середовищі; система навчальних задач, індивідуальних і колективних форм проєктної діяльності, контекстних, ігрових і проблемних ситуацій, вебквестів, кейсів, що охоплюють мотиваційно-ціннісний, когнітивноінформаційний, операційно-діяльнісний та особистісно-рефлексивний аспекти навчальної взаємодії у віртуальному просторі; засоби безпосереднього управління формуванням цифрової компетентності студентів через вебінари, відео- і телеконференції, веб-форум воркшопи; система діагностики рівнів сформованості цифрової компетентності за компонентами та структурними складниками. Основні положення та висновки дослідження можуть бути використані в процесі викладання інформатичних дисциплін у педагогічних університетах, а також у системі післядипломної освіти фахівців інформатичних спеціальностей.