Принцип розуміння як методологічна платформа еколого-дискурсивної освітньої парадигми

Abstract

У статті здійснено спробу обґрунтування філософсько-методологічних засад еколого-дискурсивної парадигми – універсальної комплексної світоглядної платформи з метою включення її у освітній простір у якості базової. Здійснюється огляд ідей Г. Йонаса, А. Н. Уайтхеда, М. Хайдеггера, демонстрація їх теоретичної перспективи. Окреслюється завдання поєднання етичних настанов по відношенню до людини і по відношенню до природи у контексті етики турботи про світ. Екологічна антропологія розглядається як така, що формує новий етичний образ, відповідно до якого моральність людини не може бути реалізована за межами усвідомлення екологічних імперативів у ситуації морального вибору. Досліджується поняття «композиції» А. Н. Уайтхеда як ключового освітнього конструкту культури мислення та діагностичної оцінки явищ. Аналізується проблема освітніх сенсів в контексті екологічної антропології та екологічної етики, яка включає моральні константи у практичний освітній горизонт, формує уявлення про людину як частину природного цілого. Здійснюється перегляд концепцій «розуміння» у якості філософського доповнення принципу «композиції» А. Н. Уайтхеда, що полягає у дослідженні системостворючих факторів, які конституюють цілісність речі; розгляді об’єкта як єдності елементів, його впливу на оточення. Переглядається «піраміда знання» з метою доведення значущості ціннісно-орієнтованого знання у структурі компетентності. Концепт раціональності інтерпретується в горизонті відношення «людина-природа» крізь призму моральності, доцільності. На основі класичних постулатів проводиться думка, що раціональність як інваріант порядку властива як людині, так і природі. З метою обґрунтування «етики збереження» як універсальної освітньої платформи здійснюється перегляд пізнавальних моделей з посиланням на теоретичні реконструкції метафізичних програм та актуальних когнітивних навичок. Аргументується, що постійна апеляція до чуттєвого пізнання є обмеженою. Цінність знання у структурі компетентності вимірюється з урахуванням цілісної картини реальності.The article attempts to substantiate the philosophical and methodological foundations of the ecological-discursive paradigm – a universal complex outlook platform in order to integrate it into the educational space as a basic one. The ideas of G. Jonas, A. Whitehead, M. Heidegger are reviewed in order to demonstrate its theoretical perspective. The article outlines the prospect of combining ethical guidelines concerning a person and nature, in the context of the ethics of caring for the world. Ecological anthropology is considered as a conception, forming a new ethical image, according to which, morality cannot be implemented without people’s awareness of environmental imperatives in the situation of moral choice. The concept of "composition" A. Whitehead as a key educational construct of the culture of thinking and diagnostic evaluation of phenomenon is investigated. The problem of educational meanings in the context of ecological anthropology and ecological ethics is analyzed. There is a revision of philosophical concepts of "understanding" as a philosophical complement to the principle of "composition" by A. N. Whitehead, which consists in the study of the systemic factors that constitute the integrity of things; exploring an object as a unity of elements, its effect on the environment. The "pyramid of knowledge" is being revised in order to prove the value of value-oriented knowledge in the competence structure. The concept of rationality is interpreted in the horizon of the relation "man-nature" through the prism of morality, expediency. On the basis of classical postulates the idea is that rationality as an invariant order is inherent in both man and nature. It is argued that there is limited appeal to sensory perception as a source of cognition. In order to substantiate the "ethics of conservation" as a universal educational platform, the authors revise cognitive models, refer to theoretical reconstructions of metaphysical programs, and review current cognitive skills. The value of knowledge in the structure of competence is measured by taking a holistic picture of reality.