Методика формування соціокультурної компетентності в умовах багатомовного навчання в загальноосвітній школі

Abstract

У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано, створено й експериментально перевірено методику формування соціокультурної компетентності в умовах багатомовного навчання в загальноосвітній школі. Установлено, що соціокультурна компетентність – це здатність особистості свідомо використовувати набуті знання соціального й культурного контекстів у самовизначенні в іншомовному соціумі. Виявлено, що соціокультурна компетентність є самостійним елементом у структурі іншомовної комунікативної компетентності (вміння спілкуватися в іншомовному та інокультурному суспільстві); соціокультурна компетентність передбачає формування низки взаємообумовлених компетенцій (соціокультурної, комунікативної, лінгвокраїнознавчої, культурознавчої, загальнокультурної, соціолінгвістичної), з яких вона складається; компоненти соціокультурної компетентності щільно пов’язані з культурним і соціальним контекстом; змістовний і компонентний склад соціокультурної компетентності визначається конкретними завданнями та цілями навчання іноземної мови; процес формування соціокультурної компетентності відбувається шляхом зіставлення іншомовної та рідної культур. Формування соціокультурної компетентності у процесі навчання іноземних мов у повному обсязі узгоджується із соціокультурною лінією мовної освіти, головною метою якої є досягнення вільного володіння виучуваною мовою в усіх видах мовленнєвої діяльності на підґрунті сформованості мовленнєвої, мовної, комунікативної, соціокультурної та діяльнісної компетенцій. Схарактеризовано багатомовне навчання як навчання кількох мов, на відміну від білінгвального навчання, що є навчанням різних предметів двома мовами. Результатом багатомовного навчання є формування багатомовної (полілінгвальної) особистості, яка володіє двома, трьома або більше мовами, розуміє національну специфіку інших культур, може реалізувати себе в межах діалогу культур. Виявлено труднощі, що спостерігаються в процесі вивчення декількох мов, пов’язані з механізмом міжмовного перенесення, який характеризується використанням знань, умінь, навичок, сформованих при вивченні першої мови, у процесі оволодіння другою або третьою мовою. Для методики навчання іноземних мов в умовах багатомовності суттєвим є те, що різні види перенесення можуть бути як позитивними (транспозиція), тобто сприяють засвоєнню другої або третьої мови, або негативними (інтерференція), тобто гальмують цей процес. Формування багатомовної особистості неможливе без створення необхідного соціокультурного середовища, без засвоєння важливих для народу виучуваних мов елементів культури, що транслюють важливі для розуміння лінгвокультурної ідентичності цінності, ідеї, смисли, презентують національно-культурні об’єкти реального світу. Виявлено та проаналізовано сучасні технології та форми багатомовного навчання, що впливають на оптимізацію процесу формування соціокультурної компетентності учнів. Установлено, що впровадження в систему іншомовної освіти сучасних технологій (CLIL, PlurCur, EuroСomGerm) суттєво розширює стандартні рамки навчання іноземних мов і адаптує цілий спектр іноземних мов до освітньої системи. CLIL схарактеризовано як дидактичну методику, що дозволяє формувати у тих, хто навчається, іншомовну лінгвістичну та комунікативну компетенції в тому ж навчальному контексті, в якому відбувається формування загальних знань та умінь. Цей тип мовної освіти узгоджується з білінгвальним (двомовним) навчанням і поділяє багато принципів, спільних з програмами зануреного вивчення мови. Наскрізний мовний курикулум як інструмент модернізації мовної освіти та освіти загалом підпорядковано політиці багатомовності та стандартам, установленим Радою Європи. Виявлено головні завдання проєкту EuroCom: формування рецептивних навичок сприймання нових мовних і мовленнєвих одиниць; систематизація мовних одиниць; інформування про особливості мов порівняльної системи EuroCom. Упровадження сучасних технологій (CLIL, PlurCur, EuroСomGerm) в освітньому процесі сприятиме: закріпленню ідей багатомовності в навчальних планах; одночасному навчанню кількох мов; залученню міжкультурного матеріалу до змісту інших шкільних предметів; системному формуванню мовної свідомості на міжпредметному рівні. Застосування проаналізованих технологій навчання іноземних мов допомагає учням освоїти знання про культуру та традиції країн, мови яких вивчаються, і формувати соціокультурну компетентність. Проаналізовано особливості дистанційного навчання іноземних мов як форми навчання за допомогою використання сучасних технічних засобів, спрямованої на формування комунікативної, мовленнєвої, мовної і соціокультурної компетентностей. Визначено риси дистанційного навчання: гнучкість, модульність, паралельність, велика аудиторія, економічність, технологічність, позитивний вплив на учня, якість. Дистанційне навчання, що базується на принципах відкритої освіти, за допомогою сучасних телекомунікацій створює нове інформаційне освітнє середовище, суттєво розширює можливості для втілення ідей багатомовності та полікультурності в освіту. Визначено аспекти дистанційного навчання іноземної мови: основа навчання – іншомовне спілкування; функціональна обумовленість навчального матеріалу для кожного виду мовленнєвої діяльності; урахування особливостей рідної мови та інших іноземних мов; розвиток активної мовленнєвої та пізнавальної діяльності учнів. Установлено, що в процесі дистанційної освіти важливо зберегти основні методичні закономірності навчання іноземних мов, які наявні в класно-урочній формі навчання. Виокремлено та схарактеризовано критерії, показники та рівні (початковий, середній, достатній, високий) сформованості соціокультурної компетентності учнів в умовах багатомовного навчання в загальноосвітній школі, що відповідають рівням мовних, мовленнєвих, соціокультурних знань, умінь, навичок, які є дієвими для ефективної адаптації до життя в іншомовному та інокультурному суспільстві. Визначено лінгводидактичні умови як сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів освітнього процесу, спрямована на формування соціокультурної компетентності учнів в умовах багатомовного навчання у загальноосвітній школі: урахування рівня сформованості мовної та мовленнєвої компетенцій з рідної мови у процесі навчання першої та другої іноземних мов; доцільний вибір іноземних мов для вивчення; усвідомлення іншомовної картини світу; урахування дистанційної форми навчання; мотивація учнів до саморозвитку через розвиток творчих здібностей. Установлено, що головна мета навчання другої іноземної мови – оволодіння нею як засобом спілкування. Досягненню цієї мети сприяє свідомо-практичне здійснення навчання другої іноземної мови: комунікативна та культуро-спрямована парадигми навчання, ситуативнотематична презентація навчального матеріалу; функціональний підхід до добору та поданню мовного, мовленнєвого, соціокультурного матеріалу, його концентроване розміщення; усвідомленість і вмотивованість учнів до вивчення другої іноземної мови. Теоретично обґрунтовано та розроблено трьохрівневу (методологічний, технологічний, результативний блоки) лінгводидактичну модель формування соціокультурної компетентності учнів в умовах багатомовного навчання в загальноосвітній школі з урахуванням етапів створення моделі та вимог до її побудови (незалежність результатів, змістовність, дедуктивність, індуктивність), в якій визначено цілі, функції (дескриптивна, прогностична, нормативна), методи, технології, засоби, сформульовано очікувані результати. Лінгводидактичну модель, яка є системною, імплементарною, керованою, функціональною, актуальною, було покладено в розробку відповідної методики. Констатувальний етап педагогічного експерименту показав, що рівень сформованості соціокультурної компетентності здобувачів освіти середній: учні можуть сприймати просту соціокультурну, культурознавчу, лінгвокраїнознавчу інформацію, працювати з вправами до тексту, правильно розуміють інформацію та вірно добирають заголовки до параграфів, уміють використовувати (нові) соціокультурні знання в простих реченнях на практиці, але припускаються помилок при перекладі реалій та усталених лексико-граматичних конструкцій. В учнів наявна недостатня обізнаність у культурних, історичних, суспільних особливостях країн виучуваних мов, що суттєво впливає на рівень сформованості соціокультурної компетентності. На формувальному етапі педагогічного експерименту було реалізовано методику формування соціокультурної компетентності в умовах багатомовного навчання в загальноосвітній школі: розроблено та апробовано на практиці програму «Німецька мова (друга іноземна мова). 7, 8, 9 класи», спрямованої на формування соціокультурної компетентності; розроблено навчально-методичний супровід до уроків німецької мови як другої іноземної мови та дидактичний матеріал для розвитку соціокультурної компетентності; проведено по 32 уроки німецької мови для кожного класу. На уроках другої іноземної мови були використані різноманітні методи навчання (евристичний, дослідницький, проблемний, проєктний тощо), прийоми (узагальнення, класифікація, диференціація, введення у власне мовлення лексичних одиниць із соціокультурним значенням, культурологічні та творчі завдання тощо), а також сучасні технології багатомовного навчання (CLIL, PlurCur, EuroСomGerm та ін.). Отримані під час контрольного експерименту дані засвідчили позитивну динаміку на всіх рівнях сформованості соціокультурної компетентності учнів експериментальної групи. Сформований рівень соціокультурної компетенції дозволяє учням легко адаптуватися до іншомовного суспільства, іномовної культури, переборювати міжкультурні непорозуміння та мовні бар’єри, сприймати та розуміти мовлення та наміри інших людей, брати участь у соціальному житті країни виучуваної мови. Статистично значущу різницю отриманих результатів експериментальної та контрольної груп підтверджено за допомогою tкритерію Стьюдента. Результатом дослідно-експериментальної перевірки стало підтвердження нашого припущення про те, що методика формування соціокультурної компетентності в умовах багатомовного навчання в загальноосвітній школі буде ефективною та сприятиме розвитку багатомовної особистості учня, якщо: вона базуватиметься на теоретичних засадах багатомовної освіти; буде теоретично обґрунтовано, створено та враховано відповідну лінгводидактичну модель; буде здійснюватися систематична робота з формування соціокультурної компетентності учнів на уроках другої іноземної мови з опорою на знання першої іноземної мови; буде упроваджено в уроки іноземної мови сучасні методи, прийоми, технології багатомовного навчання (CLIL, PlurCur, EuroСomGerm та ін.). Упровадження запропонованої методики формування соціокультурної компетентності в умовах багатомовного навчання в загальноосвітній школі засвідчило її ефективність і дієвість. Матеріали дослідження, його результати та висновки можуть бути використані у практиці навчання іноземних мов (першої, другої, третьої), що підтверджено під час апробації роботи у загальноосвітніх школах. Дисертація не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. Перспективним напрямом дослідження є розробка серії підручників з німецької мови (другої іноземної) для учнів 5–9 класів загальноосвітньої школи та онлайн підтримки для учнів і вчителів, яка б підкріплювала роботу з підручниками на уроках і розв’язувала проблеми дистанційного навчання; створення методичних рекомендацій для вчителів іноземної мови, які будуть спрямовано на впровадження сучасних засад багатомовності в навчальний процес, на розвинення міжпредметних зв’язків на уроках.