Поетика гастрономічного простору роману Н. Сняданко "Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма"

Abstract

Проаналізовано з точки зору поетики густативів гастрономічні маркери у тексті роману Н. Сняданко «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма». Гастрономічний простір роману не тільки інформативно наснажує сюжет твору, а також підсилює гедоністичну цінність твору. Помічено, що часові площини роману так чи так вміщують описи способів поїдання страв персонажами, які виконують у романі характеристичні функції персонажів. Відзначені у романі такі групи густативної лексики: «глютонічні топоси», «інструментативи», низка лексем-номенів, уживаних на позначення учасників і власне суб’єктів, які пов’язанні не тільки з приготуванням їжі, але, в першу чергу, із процесом пригощання, кулінарні рецепти з розгорнутими рекомендаціями щодо способів їх реалізації в житті на кожен день.