Санітарно-епідеміологічна ситуація на Дніпропетровщині в умовах Голодомору 1932–1933 рр.

Abstract

У статті висвітлено санітарно-епідеміологічну ситуацію в Дніпропетровській області в умовах Голодомору 1932–1933 рр. Показано, що дестабілізація соціально-економічних взаємин під час Голодомору зумовила значне погіршення санітарно-епідеміологічної ситуації. Через відсутність продовольства селяни почали масово вживати в їжу сурогати, що призводило до отруєнь. Наслідком тривалого голодування населення стало захворювання на пелагру – один із видів авітамінозів, який призводив до смерті. Поширилася захворюваність на сап серед людей, оскільки селяни почали вживати в їжу м’ясо дохлих сапних коней. В Дніпропетровській області спостерігалося розповсюдження інфекційних захворювань: висипного та черевного тифу, малярії. Спалаху епідемій сприяли концентрація в промислових центрах та на залізницях великої кількості селян-втікачів, безпритульних, жебраків, осиротілих дітей, а також порушення санітарних норм в дитячих будинках, медичних установах, робітничих гуртожитках, на ринках, у місцях позбавлення волі.