Метафiзика культури Карла Поппера: свiт 3 та його значення для людини

Abstract

Стаття присвячена оригiнальнiй та актуальнiй для сучасної рацiоналiстичної фiлософiї, соцiальних i гуманiтарних наук концепцiї культури Карла Поппера. Автор обґрунтовує доцiльнiсть використання термiну «метафiзика культури» для позначення його концепцiї свiту 3 як створеної людьми об’єктивної реальностi, що зберiгається через мову i здiйснює зворотнiй вплив на здатнiсть людей формувати свою самiсть. Поппер розробив цю концепцiю на основi емерджентного еволюцiонiзму, плюралiстичного iнтеракцiонiзму i критичного рацiоналiзму. Автор стверджує, що Поппер намагався узгодити свою метафiзичну концепцiю з даними сучасної науки. Крiм того, як i свого часу Кант, вiн мав моральну мотивацiю. Поппер був переконаний, що рацiональнiсть, творчiсть, цивiлiзованiсть i моральнiсть потенцiйно приманнi людинi, i прагнув пояснити «Як вони можливi?» у кантiвському дусi. З цiєї перспективи у статтi наголошується, що метафiзика культури Поппера ґрунтується на принципах критичної рацiоналiстичної метафiзики й уникає крайнощiв матерiалiстичного редукцiонiзму, психологiстського суб’єктивiзму та нормативного iдеалiзму. Стаття пропонує реконструкцiю метафiзики культури Поппера на основi чотирьох принципiв: (1) принцип емерджентної екзосоматичної еволюцiї; (2) принцип антропогенностi культури; (3) принцип лiнгвiстичної природи культури; (4) принцип плюралiстичної взаємодiї. Головна стратегiя статтi переважно апологетична. Разом з тим автор звертається до аргументiв тих дослiдникiв, якi критикували попперiвську концепцiю культури. У пiдсумку, метафiзика культури Поппера є фундаментальною, методологiчно послiдовною i значущою. Вона заслуговує на увагу як фiлософiв, так i науковцiв. Однак найбiльш значимим внеском Поппера є з’ясування процесу, через який людина стає самiстю. На цей процес впливають як бiологiчна еволюцiя, зокрема еволюцiя мови, так i взаємодiя зi свiтом культури. Зворотний зв’язок вiд свiту 3, осягнення та розумiння його об’єктiв, критична позицiя щодо продуктiв своєї розумової дiяльностi, дискусiї з iншими людьми є умовами можливостi самотрансценденцiї, самовдосконалення та розвитку людини як зрiлої особистості.