Трансформація соціальної політики України у відповідь на глобальні виклики та зміни поведінкових моделей населення

Abstract

У статті розглянуто трансформацію соціальної політики України в контексті багатовимірних глобальних викликів та зрушень у поведінкових моделях населення, які особливо посилилися на фоні воєнних дій, економічної нестабільності та стрімкої диджиталізації. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю термінової адаптації системи соціального захисту до нових форм вразливості, що загострилися внаслідок зовнішньої дестабілізації, спричиненої такими кризовими подіями, як повномасштабне російське вторгнення, пандемія COVID-19 та глобальна соціально-економічна нестабільність. Ці процеси фундаментально змінили структуру соціальних ризиків та спричинили зміни в суспільних очікуваннях щодо ролі держави, громади й ISSN 2786-6165 (ONLINE) №5(35)2025 2718 недержавних акторів у наданні соціальних послуг. Водночас поведінкова реакція громадян на кризові явища, зокрема підвищення мобільності, попит на психологічну підтримку, залежність від локальних мереж солідарності, активніше використання цифрових послуг, вимагає ґрунтовного переоцінювання інституційних підходів та форматів надання послуг. Мета статті – проаналізувати напрями й механізми трансформації української соціальної політики крізь призму зовнішніх і внутрішніх динамік, приділивши особливу увагу інституційним зрушенням, клієнтоорієнтованим підходам, ролі громад та впровадженню соціальних інновацій. Результати дослідження виявили низку важливих тенденцій, зокрема посилення ролі громад як локальних суб’єктів організації соціальної підтримки, розширення функцій та операційної гнучкості надавачів соціальних послуг, зростання впливу міжнародних донорів на формування інфраструктури соціального захисту, реконфігурація відносин між отримувачами послуг та державою на основі принципів партнерства, доступності та довіри. У висновках наголошується на важливості забезпечення сталості цих трансформацій через законодавчу підтримку, міжсекторальну координацію, інвестиції в людський капітал та системну диджиталізацію соціальних послуг. Трансформація соціальної політики трактується не лише як реактивний процес, а і як стратегічна можливість побудови стійкішої, інклюзивнішої та поведінково орієнтованої соціальної держави.