Значення запозичених іменникових суфіксів в українській мові

Abstract

У статті досліджено іменникові суфікси, які засвоєні з класичних мов і за посередництва західноєвропейських укоренилися в українській мові. Зазначено, що ці форманти стали джерелом лексичних запозичень, додали в мову нові морфемні елементи в різні періоди її розвитку. З урахуванням мови походження уточнено корпус запозичених іменникових суфіксів в українській мові (вибрано 52 суфікси); з опертям на лексичний зміст слів, які вони сформували, проаналізовано їхні значення; узагальнено інформацію щодо ступеня продуктивності семантичних позицій, заповнених тим чи тим суфіксом. Зауважено, що семантична функція певного суфікса – та, яку він виконує у процесі словотворення. Це дало підставу розмежувати значення суфіксів за мотивацією смислів основ іменників. Визначено 12 груп запозичених іменникових суфіксів за змістом: 1) антропологічні назви (-ат- І (-ят-), -ер- (-єр-), -є-, -ик- І (-ік-, -иц-), -ик- ІІ (-їк-, -иц-, -іц-, -щ-), -ист- (-іст-, -їст-), -ур- (-юр-, -ург-)); 2) назви живих організмів (-ит- ІІ (-їт-, -іт-), -оз- І); 3) об’єкти рослинного світу (-ин- І (-ін-, -їн-), -іj- ІⅤ, -он- ⅤІ); 4) предмети (-ал- І (-іал-, -уал-, -але-), -ат- І (-ят-), -ер- (-єр-), -ик- І (-ік-, -иц-, -щ-), -ин- І (-ін-, -їн-), -ир- І (-ір-, -їр-), -ор-); 5) речовини, матеріали (-ад- ІІ, -ат- І (-ят-), -ин- І (-ін-, -їн-)); 6) абстрактні поняття, назви наукових і мистецьких сфер (-ал- І (-іал-, -уал-, -але-), -ант- (-янт-, -іант-, -ян-), -ем-, -изм- (-ізм-, -їзм-), -он- Ⅴ); 7) терміни (-аж- (-яж-), -ант- (-янт-, -іант-, -ян-), -ем-, -изм- (-ізм-, -їзм-), -ик- І (-ік-, -иц-, -щ-), -он- ІІ); 8) суспільно-політичні назви (-ат- ІІІ (-іат-), -ij- І, -іj- ІІ, -ур- (-юр-, -ург-)); 9) географічні назви (-ал- І (-іал-, -уал-, -але-), -ис- І (-іс)); 10) опредметнені ознаки (-ал- І (-іал-, -уал-, -але-), -изм- (-ізм-, -їзм-), -ик- І (-ік-, -иц-, -щ-)); 11) опредметнені дії (-аж- (-яж-), -анс-, -аціj- (-яціj-, -уаціj-)); 12) збірність (-ат- І (-ят-), -ик- І (-ік-, -иц-, -щ-)). На основі здійсненого аналізу виявлено, що найбільш продуктивно суфікси утворюють іменники антропологічного поля, номінації предметів і пристроїв, абстрактні й наукові поняття; найнижчу словотвірну потенцію засвідчено у групах назв живих організмів, об’єктів рослинного світу та в суспільно-політичних назвах. Також акцентовано групи синонімічних (-евт-, -ер- (-єр-), -ик- І (-ік-, -иц-, -щ-), -ист- (-іст-, -їст-) та ін.) та омонімічних (-из- І, -из- ІІ, -ик- І, -ик- І, -ис- І, -ис- ІІ, -ис- ІІІ та ін.) іншомовних суфіксів. Підсумовано, що функціонування таких суфіксів у мові відбиває важливі історичні процеси її розвитку. Зазначено, що надалі є потреба звернутися до вивчення значень менш продуктивних іменникових формантів.