Системна психологічна допомога цивільному населенню дорослого віку, яке постраждало через наслідки війни

Abstract

В дисертації презентовано результати наукових пошуків в галузі психологічної допомоги в умовах війни. Мета роботи: теоретично вивчити та емпірично дослідити особливості системної психологічної допомоги дорослому цивільному населенню, враховуючи наслідки впливу війни на психологічний стан особистості. Наукова новизна роботи полягає у тому, що: − було систематизовано і теоретично проаналізовано системний підхід у психології, зокрема щодо системної психологічної допомоги; − обґрунтовано та визначено авторське трактування системної психологічної допомоги; − проаналізовано та узагальнено актуальні дослідження з проблематики психологічних наслідків новітнього військового конфлікту в україні; − за результатами здійсненого автором статистичного аналізу (лінійна регресія, machine learning) визначено специфічні предиктори вищих рівнів вираженості ознак посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та комплексного посттравматичного стресового розладу (КПТСР) у дорослого цивільного населення україни під час повномасштабної війни; − розроблено авторську програму системної психологічної допомоги, яка передбачає системний вплив на усі системні рівні особистості (біологічний, індивідуально-психологічний та соціально-зумовлений), а також базується на інтеграції методів когнітивно-поведінкової терапії та соціально-психологічного тренінгу; програму адаптовано до онлайн-формату та безпекових ризиків через війну. Вступ дисертації містить відомості про новизну, актуальність, мету, завдання, практичне та теоретичне значення роботи, про апробацію результатів і методологію дослідження. Перший розділ присвячений теоретичному аналізу системного підходу в психології в аспекті психологічної допомоги, феноменології особистості як системи, матеріальних та психологічних збитків через війну, особистісної зрілості, авторському трактуванню сутності системної психологічної допомоги. Виділено найбільш поширені психологічні наслідки війни для дорослого цивільного населення (тенденція до вираженості ознак ПТСР, КПТСР, тривожна та депресивна симптоматика, порушення сну). Описано фактори вразливості до виникнення негативної психологічної симптоматики, як то: старший вік; жіноча стать; нижчий рівень освіти; висока інтенсивність та тривалість травматичних подій; низька ефективність копінг-стратегій; відсутність партнера; низький ступінь свободи впливати на травматичні події; вимушена еміграція через війну та вимушене переселення. Окреслено концепцію посттравматичного зростання як здатності особистості набувати позитивних змін внаслідок опрацювання травматичного досвіду. Описано ефективність окремих психологічних методів, базованих на системному підході. Винайдено фактори збільшення терапевтичного ефекту психологічної допомоги постраждалим через війну та найбільш ефективні теоретико-методологічні напрямки допомоги, серед яких є КПТ, ЕФТ, EMDR. На підставі розгляду ключових проблем системного аналізу психічних явищ та прикладів використання системного підходу в психологічних дослідженнях обґрунтовано авторське розуміння сутності системної психологічної допомоги, визначено її об’єкт та структуру. Здійснено аналіз системного підходу до особистості, описано такі її системні рівні: біологічний, соціально-зумовлений, індивідуальнопсихологічний. Розглянуто сутність особистісної зрілості як інтегративної характеристики, що може забезпечувати опірність стресовим факторам взагалі та в контексті негативного впливу війни зокрема. Другий розділ містить результати емпіричного вивчення предикторів вищих рівнів травматизації, кореляційних зв’язків та міжгрупових відмінностей параметрів негативних психологічних наслідків війни. За допомогою конфірматорного (CFA) та розвідувального (EFA) факторного аналізу здійснено оцінку використаного діагностичного інструментарію щодо сили його психометричних характеристик. В результаті деякі емпіричні дані були виключені із загального кількісного аналізу. На підставі результатів кореляційного аналізу (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена rs) визначено систему зв’язків параметрів негативних психологічних наслідків війни (тенденція до вираженості ознак ПТСР, КПТСР, депресії) з окремими соціально-демографічними характеристиками особистості (вік, стать) та її суб’єктивною оцінкою рівня загрози власному життю. За допомогою методу лінійної регресії розроблено прогностичні моделі вищих рівнів вираженості ознак ПТСР та КПТСР, винайдено їхні спільні та відмінні предиктори. До спільних предикторів належать: вік; проживання з членами родини; суб’єктивна оцінка рівня загрози життю; соматичне виснаження. Для вищих рівнів вираженості ознак ПТСР значущими та відмінними предикторами виявились такі соціально-демографічні характеристики особистості: максимальний рівень освіти – повна середня; самостійне проживання; види зайнятості: студент, підприємець найманий працівник, непрацюючий з інших причин. Для вищих рівнів вираженості ознак КПТСР значущими та відмінними предикторами виявились такі психологічні характеристики особистості: соціальна нереалізованість та здатність до прийняття ризику. Натомість прогностичні моделі тенденцій до вираженості ознак ПТСР та КПТСР, побудовані із застосуванням методу machine learning (Random Forest), продемонстрували більш високу значущість в якості предикторів психологічних параметрів, ніж соціальнодемографічних характеристик. На підставі порівняльного аналізу (критерій Крускала-Уолліса Н) та визначено статистично значущі відмінності груп респондентів відповідно до віку видів основної діяльності у таких психологічних параметрах: «соматичне виснаження»; параметри життєстійкості («загальний рівень життєстійкості», «контроль»); параметри ПТСР («загальний рівень птср», «уникнення», «гіперпильність»); «загальний рівень вираженості ознак КПТСР»; «суб’єктивна оцінка рівня загрози власному життю». Зроблено висновок про необхідність врахування цих групових особливостей для підбору адекватних інтервенцій при наданні психологічної допомоги. Третій розділ містить організаційно-методичне та теоретикометодологічне обґрунтування авторської навчально-розвивальної програми системної психологічної допомоги «системне плекання особистості в умовах війни». В якості центральних теоретико-методологічних напрямків було обрано ідеї когнітивно-поведінкового підходу та соціально-психологічного тренінгу, описано ключові методи, методики та форми роботи з урахуванням умов здійснення психологічної роботи в контексті війни. Структурні блоки програми співвідносяться з системними рівнями особистості та мають такі назви: «Вітальність» (біологічний рівень), «Соціальна взаємодія» (соціально-зумовлений рівень), «Особистісні переживання» (індивідуально-психологічний рівень). Блок «Вітальність» спрямований на розвиток навичок саморегуляції психосоматичної напруги. Метою блоку «Соціальна взаємодія» є удосконалення соціальнокомунікативних навичок учасників. Блок «Особистісні переживання» сфокусований на опрацюванні досвіду війни, на формуванні вмінь дистанціювання від травматичних спогадів, а також на відпрацюванні навичок надання першої психологічної допомоги оточуючим. Оцінка ефективності впровадженої навчально-розвивальної програми системної психологічної допомоги «системне плекання особистості в умовах війни» (критерій Т-Вілкоксона, критерій Cliff’s Delta (δ)) продемонструвала найбільші позитивні ефекти за такими параметрами: «невдоволеність собою та розчарування в житті», «соціальне прийняття» та «соціальна актуалізація». Також позитивні зрушення можемо констатувати у змінах таких параметрів: задоволеність відносинами з іншими, загальний рівень задоволеності життям, соціальна інтеграція, узгодженість із суспільством, відчуття внеску у суспільство, актуалізація психологічної роботи над собою, знання власних ресурсів та уміння їх оновлювати. Запропоновано перспективи подальшого розвитку ідей системної психологічної допомоги, а також вдосконалення та практичного застосування розробленої навчально-розвивальної програми.