Формування технолого-конструкторських компетентностей здобувачів вищої освіти у процесі професійно-практичної підготовки

Abstract

У дисертаційному дослідженні схарактеризовано питання компетентнісного підходу в процесі фахової підготовки, обґрунтовано базові поняття дослідження, описано та експериментально перевірено авторську модель формування технолого-конструкторських компетентностей здобувачів вищої освіти у процесі професійно-практичної підготовки. Проаналізовано психолого-педагогічну, методичну та філософську наукову літературу за темою, розкрито проблеми дослідження та понятійно-термінологічний апарат, описано сутність формування технолого-конструкторських компетентностей здобувачів вищої освіти у процесі професійно-практичної підготовки. Уточненопоняття «компетентність», «професійно-практична підготовка». Професійна підготовка здобувачів вищої освіти трактується як складний та багатогранний (цілеспрямований) процес оволодіння професійними знаннями, розвиток навичок, й умінь використовувати їх для здійснення освітнього процесу. Становлення фахівця неможливо уявити без практичної підготовки, яка базується на розуміння культурно-естетичних й візуально-комунікативних аспектів технолого-конструкторської (дизайнерської) діяльності. Формуються навички вирішення художньо-образних, конструктивно-технологічних та комунікативно-інформаційних задач, використовуючи візуально-художні засоби. Доведено, що професійно-практична підготовка здобувачів вищої освіти – це неперервний і керований процес набуття майбутніми фахівцями суб’єктивного досвіду професійної мистецької та дизайнерської діяльності. До змісту професійно-практичної підготовку здобувачів вищої освіти включено основні концепції дизайну, його категоріальний апарат. Визначено основні категорії дизайну: ідеал, обрaз, технологічнa формa, морфологія, естетичнa цінність, функція, що складають основу практичної підготовки студентів. В основу професійно-практичної підготовки здобувачів вищої освіти покладено взаємодія теоретичної, практичної та проєктно-дослідницької діяльності. Як результат, майбутній фахівець технологічної та професійної освіти повинен володіти сукупністю фахових знань з використання різноманітних дизайн-засобів, основними положеннями теорії; теоретичними і методологічні знання про способи здійснення професійної діяльності у певній галузі дизайну; уміти використовувати відповідні образотворчі та дизайнерських методи і прийоми у процесі створенні проєктів з метою успішного розв’язань технолого-конструкторської (дизайнерської) підготовки. Відповідно до аналізу наукових досліджень у змісті професійної компетентності здобувачів вищої освіти виділяють такі складові, як: виробнича сфера, образотворча діяльність, технологічна, проєктна, конструкторська, дизайнерська складові. Технолого-конструкторську компетентність здобувачів вищої освіти розуміємо як його інтегративну якість, базисом якої є спеціальні дизайнерські знання й вміння, що включають розуміння відповідних дотичних наук, здатність використовувати ці знання в освітній практиці. У структурі технолого-конструкторських компетентностей виокремлено певні компоненти технолого-конструкторських компетентностей здобувачів вищої освіти, як: ціннісно-смисловий, когнітивний, операційно-діяльний, особистісно-творчий. Оцінюється такими критеріями: мотиваційно-ціннісним, когнітивно-технологічним, креативним та рефлексивним та рівнями дизайнерської підготовки: низьким (інтуїтивний), середнім (нормативний) та високим (творчий). Вважаємо, що показником успішності технологоконструкторської компетентності здобувачів вищої освітиє високий творчий рівень розвиненості мотивації для досягнення успіху в професійній діяльності, а також розвиток творчих якостей та проєктно-конструкторських здібностей студентів. Теоретично обґрунтовано та перевірено ефективність педагогічних умов формування технолого-конструкторських компетентностей здобувачів вищої освітиу процесі професійно-практичної підготовки: мотивація тастимулювання здобувачів вищої освітиу процесі професійно-практичної підготовки; впровадження індивідуальних освітніх маршрутів, що актуалізують суб’єктну позицію здобувачів вищої освіти; комплексне застосування методу проєктів упроцесі професійно-практичної підготовкиздобувачів вищої освіти. Схарактеризовано модель формування технолого-конструкторських компетентностей здобувачів вищої освітиу процесі професійно-практичної підготовки, що реалізувала системний і особистісно-діяльнісний підходи. Модель є взаємопов’язаною системою елементів, яка має структурну організацію та може бути реалізована шляхом послідовного виконання визначених етапів. Ці етапи викривають логіку утворення технологоконструкторських компетентностей здобувачів вищої освіти. Модель відображає цілісний процес у змістових компонентах формування технолого-конструкторських компетентностей здобувачів вищої освітиі уможливило виконати її поділ на блоки (цільовий, змістовий, процесуальний, оцінно-результативний). Експериментальна перевірка розробленої моделі формування технолого-конструкторських компетентностей здобувачів вищої освітиу процесі професійно-практичної підготовки показала їхню ефективність і підтвердила висунуту гіпотезу. Порівнюючи результати експериментальних і контрольних груп, аналізуючи якісно та кількісно отримані дані, виявлено, що використання розробленої моделі викликає значущі та статистично значимі зміни у рівнях розвитку технолого-конструкторських компетентностей студентів як за окремими критеріями, так і в цілому. Експериментальна методика формування технолого-конструкторських компетентностей здобувачів вищої освітиу процесі професійно-практичної підготовки передбачала чотири етапи: І. Підготовчий: елементарні завдання для студентів I курсу, на цьому етапі студенти виконують такі завдання: дисципліни «Матеріалознавство», «Декоративне оздоблення одягу» ІІ. Ціннісно-орієнтаційний: завдання середньої важкості для студентів ІІ-III курсів з дисциплін: «Системи і методи конструювання одягу», «Інженерна та комп’ютерна графіка», «Дизайн текстилю». ІІІ. Змістово-діяльнісний: завдання для студентів IV курсу під час вивчення дисципліни «Дизайн одягу та аксесуарів». ІV. Ціннісно-коригувальний: оволодіння комп’ютерними та конструкторськими технологіями, що застосовуються у різних видах дизайну при вивченні таких дисциплін «Комп’ютерне проєктування і моделювання об’єктів», «САПР у швейній промисловості», «Основи комп’ютерного дизайну». Після завершення дослідно-експериментальної роботи здійснено аналіз, який включав в себе кількісну, якісну та статистичну оцінку. Цей аналіз відображає тенденцію до позитивних змін у змісті технолого-конструкторських компетентностей здобувачів вищої освітив експериментальних групах. За результатами експерименту на 16,2 % стало більше студентів з показником високого рівня сформованості технолого-конструкторських компетентностей, на 22,4 % зменшилася кількість студентів із показниками середнього рівня. Ці здобувачі освіти показали досить високу мотивацію щодо необхідності здійснення дизайнерської діяльності, стимулювання продуктивного дизайн-мислення та організації самостійної творчої діяльності, а також високий рівень знань з фахових дисципліни. Саме тому найбільшої розвиненості здобули мотиваційно-ціннісний (на 29,6 %) компонент та креативний критерій (18,4%). Кількість студентів у експериментальній групі із низьким рівнем скоротилася на 8,8%, становлячи 30% від загальної кількості. Ці студенти залишилися на низькому рівні, хоча у них спостерігалися певні позитивні зміни в мотиваційно-ціннісній, когнітивно-технологічній, креативній та рефлексивній сферах. Достовірність відмінностей у рівнях розвитку технолого-конструкторських компетентностей між контрольною та експериментальною групами після завершення експерименту була перевірена за допомогою критерію χ2 (узгодження) та критерію φ-Фішера. Зокрема, отримане значення критерію χ2 емп виявилося вищим за критичне χ2 крит (8,39 > 5,99), свідчачи про достовірність розбіжностей між характеристиками експериментальної та контрольної груп на рівні значимості 95%. Крім того, отримане значення критерію φ-Фішера також перевищило критичне: =2,81 > =2,31. Емпіричне значення критерію ϕ*_емп=2,81 також перебуває в зоні значущості, свідчачи про його достовірність на рівні α=0,01. Проведене дослідження виявило сталу залежність між установками на майбутню професійну діяльність, позитивним ставленням до професії дизайнера, характером та рівнем формування технолого-конструкторських компетентностейздобувачів вищої освітиу процесі професійно-практичної підготовки. Таким чином, мета та дослідницькі завдання наукового пошуку досягнуто та виконано. Окремі положення дисертації можуть бути покладені до концептуальної основи програм з професійної підготовки майбутніх фахівців, а саме при вивченні фахових дисциплін; результати дослідження можуть бути використані в освітньому процесі, під час розробки методичних матеріалів, для підвищення кваліфікації фахівців і проведення науково-педагогічних досліджень.