Формування концепції громадянської освіти у вітчизняній педагогічній думці (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)

Abstract

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та наукове розв’язання актуальної проблеми формування концепції громадянської освіти у вітчизняній педагогічній думці наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть. Основна увага зосереджена на вивченні динаміки формування концепції громадянської освіти в Україні в зазначений період з метою визначення позитивних тенденцій і узагальнення вітчизняного педагогічного досвіду, що може бути використаний для адаптації освітніх процесів до нових соціокультурних умов сучасного розвитку країни. Визначено джерельну базу дослідження формування концепції громадянської освіти в педагогічному контексті, що дозволило виявити та систематизувати значний масив історико-педагогічних матеріалів, вивчення яких сприяло поглибленому аналізу проблеми у хронологічних межах, відповідно до завдань дослідження. Джерельні матеріали було умовно розподілено на чотири групи: 1) нормативно-правові акти, що регламентували розвиток системи освіти в Україні в контексті досліджуваної проблеми; 2) наративні та інтерпретаційні джерела, що деталізують окремі аспекти проблеми дослідження на тлі зміцнення державної незалежності України; 3) дидактичні джерела, які відображають результати практичної реалізації наукового доробку вітчизняних педагогів-теоретиків та вчителів-практиків у визначеному напрямі; 4) ресурси мережі Інтернет, які допомогли чітко окреслити основні тенденції та зміни в галузі громадянської освіти. Джерельна база дослідження містить значний обсяг матеріалу, опрацювання якого уможливило проведення системного, детального та цілісного дослідження проблеми формування концепції громадянської освіти в України в кінці ХХ – на початку ХХI ст. та сприяло конкретизації його поняттєво-термінологічного апарату. Узагальнення поняттєво-термінологічного апарату дослідження дозволило чітко визначити базові поняття, пов’язані з громадянською освітою. Зокрема, було сформовано три основні групи понять: перша – стосується педагогічної думки загалом, друга – акцентує увагу на поняттях, пов’язаних із громадянством та громадянською ідентичністю, третя – зосереджена на термінах, що описують громадянську освіту та її компоненти. З опорою на сучасні науково-педагогічні дослідження конкретизовано поняття: – «педагогічна думка» як таке, що включає не лише персоніфіковані ідеї, концепції та принципи, запропоновані окремими педагогами, але й колективні напрацювання суспільства у сфері освіти, що формуються в контексті соціально-історичних процесів, відображають культурну, національну та духовну ідентичність, інтегрують філософські, соціальні й морально-етичні цінності, а також слугують підґрунтям для розробки сучасних освітніх моделей і підходів до виховання; у контексті дослідження вітчизняна педагогічна думка розглядається як сукупність теоретичних уявлень, концепцій та ідей, які формують основи освітньої діяльності, забезпечують ефективне навчання та виховання здобувачів освіти; вона включає як методологічні підходи, так і формування освітніх концепцій, що відображають адаптацію до соціальнополітичних змін; – «концепція громадянської освіти» як педагогічна ідея (сукупність ідей, поглядів), що спрямована на формування свідомих, відповідальних громадян через упровадження комплексної системи методологічних, теоретичних і технологічних аспектів; – «формування концепції громадянської освіти» як послідовність етапів: від збору та систематизації педагогічних фактів (емпіричний етап), через теоретичне осмислення явищ (теоретичний етап), визначення методологічної бази (методологічний етап) до створення інструментарію для їх практичної реалізації (технологічний етап). Окреслено методологічну основу дослідження, якою визначено комплекс принципів (науковості, об’єктивності, системності, структурованості, детермінізму, розвитку й історизму, взаємодоповнення), підходів та методів. Серед методологічних підходів, обґрунтованих у рамках дослідження, наступні: структурний, історіографічний, хронологічний, цілісний, аспектний, системний, аксіологічний та компаративістський, які передбачали використання різноманітних теоретичних та практичних інструментів, з-поміж яких було використано методи: пошуково-бібліографічний, прогностичний, екстраполяції та системно-компонентний аналіз, системно-функціональний аналіз, порівняльний аналіз, конструктивно-генетичний аналіз, контент-аналіз та емпіричні методи, що дозволило зробити комплексне дослідження формування концепції громадянської освіти в Україні в контексті змін у вітчизняній педагогічній думці. На основі авторських критеріїв (конкретно-історичний, нормативноправовий, ідейно-педагогічний, апробаційно-практичний та суспільногромадський) обґрунтовано періодизацію формування концепції громадянської освіти в Україні (1991–2021 рр.): – перший період (1991–1999 рр.) – формувально-національний, коли в педагогічному дискурсі зароджуються концептуальні ідеї громадянської освіти, громадянське виховання сприймається як частина національно-патріотичного виховання, що відображає потреби молодої незалежної держави у формуванні громадянської ідентичності та національної свідомості; – другий період (1999–2010 рр.) – емансипаторно-правозахисний, упродовж якого відбувається виведення громадянської освіти на новий рівень як самостійного та повноцінного напряму в освітньому процесі; період активізації громадянської активності, формування в освітніх програмах основ громадянських компетентностей, що відповідають сучасним вимогам демократії; – третій період (2010–2021 рр.) – інтегративно-європейський, під час якого у педагогічній думці артикулюється розуміння громадянської освіти як частини європейських освітніх стандартів, коли фокус зміщується на правосвідомість та активну громадянську позицію в контексті європейських цінностей. Здійснено аналіз чинників, особливостей та тенденцій, які визначали розвиток концепції громадянської освіти у вітчизняній педагогічній думці у встановлених хронологічних межах: – перший період (1991–1999 рр.) – формувально-національний, концепція громадянської освіти знаходилася на емпіричному етапі формування, який передбачав збирання, систематизацію та аналіз фактів, що характеризують розвиток громадянської освіти в тогочасних соціально-історичних умовах; педагогічні концепції громадянської освіти формувалися в контексті національного виховання та демократизації освіти, що включало ідеї патріотизму, правової культури та активної громадянської позиції; провідними стали ідеї демократизації, гуманізму, а також інтеграція українознавства та правової освіти в шкільні програми; – другий період (1999–2010 рр.) – емансипаторно-правозахисний, концепція громадянської освіти знаходилася на теоретичному етапі формування, на якому відбувалася розробка системи науково обґрунтованих ідей, концептів та принципів, які розкривають сутність, цілі та завдання громадянської освіти; на цьому етапі формулювалися ключові поняття, визначалися змістові компоненти, принципи та підходи до впровадження громадянської освіти в освітній процес; науково-педагогічна спільнота значно розширила своє розуміння громадянської освіти; важливими аспектами стали концептуальні підходи до формування громадянської культури, патріотизму, правової свідомості та розвитку демократичних цінностей; пропонувалися нові моделі навчання, які включали інтеграцію правознавства та основ демократії в шкільну програму, що загалом сприяло розвитку теоретичних підходів до громадянської освіти та створенню практичних методик, які допомогли виховувати активних громадян; – третій період (2010–2021 рр.) – інтегративно-європейський, концепція громадянської освіти знаходилася на методологічному етапі формування, на якому відбулося визначення принципів, методів і підходів до формування власне Концепції громадянської освіти; розробляється система, яка дозволяє встановлювати взаємозв’язки між її елементами, визначати педагогічні закономірності та формувати освітні стратегії, спрямовані на розвиток громадянської компетентності, культури та відповідальності; педагогічна думка цього періоду активно інтегрувала громадянську освіту в освітній процес, орієнтуючи її на міждисциплінарний підхід, в основі якого лежала інтеграція демократичних цінностей; підтримувала розвиток правової культури, сприяючи формуванню в молоді відповідальності за долю країни, що відповідало європейським тенденціям щодо інтеграції демократичних цінностей в усі рівні освіти, включаючи неформальну; педагоги активно працювали над створенням нових навчальних програм і методичних посібників, що дозволяли інтегрувати громадянську освіту в усі рівні освіти, від початкової до вищої школи. Систематизовано сучасні підходи до громадянської освіти в Україні, враховуючи європейський досвід та практичну реалізацію національної стратегії розвитку громадянського суспільства. Встановлено, що європейські тенденції (інституційне закріплення громадянської освіти, акцент на правах людини та демократії, інтеграція громадянських компетентностей в освітні стандарти, орієнтація на міжкультурний діалог і толерантність, а також акцент на освіті впродовж життя) сприяли розвитку демократичного громадянства в країнах Європи та стали орієнтиром для України, яка активно впроваджує європейські цінності та стандарти у своїй освітній політиці. Здійснено аналіз концепції громадянської освіти в сучасному вимірі, в контексті євроінтеграційних процесів та реформ в освіті, таких як Нова українська школа (НУШ), що дозволило зробити узагальнений висновок про те, що сьогодні концепція громадянської освіти знаходиться на технологічному етапі свого формування, який характеризується спрямуванням на розробку практичних інструментів, алгоритмів і методик, що забезпечують упровадження концепції громадянської освіти в освітній процес; відбувається створення освітніх програм, курсів, методичних рекомендацій, цифрових ресурсів та інтерактивних підходів, які сприяють розвитку громадянських компетенцій, зокрема критичного мислення, активної громадянської позиції та соціальної відповідальності.