Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://elibrary.kdpu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/11532
Назва: | Екологічна відповідальність молоді як детермінанта сталого розвитку промислових регіонів: соціологічний вимір (на прикладі Дніпропетровської області) |
Автори: | Каритка, Валерій Валерійович |
Ключові слова: | молодь промисловий регіон екологічна культура екологічна відповідальність екологічна свідомість патерни екологічної поведінки екологічні ризики доктрина сталого розвитку інтелігентна спеціалізація раціональність екологічний ресурс детермінанта youth industrial region ecological culture environmental responsibility environmental consciousness patterns of environmental behavior environmental risks doctrine of Sustainable Development intelligent specialization rationality environmental resource determinant |
Дата публікації: | 2022 |
Видавництво: | Криворізький державний педагогічний університет |
Бібліографічний опис: | Каритка В. В. Екологічна відповідальність молоді як детермінанта сталого розвитку промислових регіонів: соціологічний вимір (на прикладі Дніпропетровської області) : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 054 Соціологія / наук. керівник - доктор соціологічних наук, професор А. C. Лобанова ; Криворізький державний педагогічний університет. Кривий Ріг, 2022. 217 с. |
Короткий огляд (реферат): | У дисертації теоретично узагальнено наукові підходи до розуміння екологічної відповідальності як правової та соціально-економічної категорії, уточнено її форми, різновиди, функції і чинники формування. Проаналізовано молодь, як специфічну соціально-демографічну групу, як суб’єкт екологічної відповідальності і реалізації доктрини сталого розвитку, а також уточнено специфічні риси молоді промислового регіону. З’ясовано цілі і стан реалізації доктрини сталого розвитку в промислових регіонах на прикладі міста Кривий Ріг як великого промислового регіону. На основі результатів емпіричних соціологічних досліджень, проведених в Дніпропетровській області (опитування молоді Дніпропетровської області (вибірка 600 респондентів, пропорційна за статтю і віком; червень-вересень 2020 р.), з’ясовано стан екологічної культури, екологічної відповідальності та і ступінь сформованості патернів екологічної поведінки у молоді, яка навчається і яка працює У дисертаційному дослідженні вирішено важливе наукове завдання: концептуалізовано екологічну відповідальність молоді як детермінанту сталого розвитку у промислових регіонах на прикладі Дніпропетровської області, зокрема м. Кривий Ріг, а також емпірично верифіковано головну гіпотезу дисертаційного дослідження і доведено, що молодь промислових регіонів є важливим суб’єктом реалізації доктрини сталого розвитку, однак, маючи певний потенціал екологічної відповідальності, недостатньо реалізує його у своїй соціальній поведінці (побутовій, трудовій, громадській, освітній, культурній, спортивній і т. д.) і не має достатнього соціального досвіду для формування патернів екологічної поведінки і діяльності. Послуговуючись теоріями соціальної дії (поведінки) (М. Вебер), соціальної системи (Т. Парсонс, Р. Мертон) та соціального обміну (Дж. Хоманс, П. Блау), науковими положеннями про соціальну відповідальність (О. Безрукова) та іншими теоріями і концепціями, обґрунтовано зміст і сутність екологічної відповідальності; систематизовано її форми і розширено функції в сучасних умовах екологічних ризиків; удосконалено соціологічне знання про молодь промислових регіонів як специфічну соціально-демографічну групу віком від 15 до 35 років, зокрема обґрунтовано специфічні особливості молоді промислових регіонів; удосконалено розуміння спектру соціальних функцій, які виконує молодь в умовах сталого розвитку, зокрема і у промислових регіонах; набуло подальшого розвитку знання про специфіку реалізації доктрини сталого розвитку у промислових регіонах України (Дніпропетровський, Запорізький, Донецький); поглиблено соціологічне знання про розуміння екологічної культури як ціннісно-раціональної соціальної дії, що орієнтована на отримання економічних благ для задоволення зростаючих потреб з мінімальними ресурсними витратами і яке ґрунтується на трьох базових принципах: необхідності усвідомлення людиною і суспільством характеру своїх дій по відношенню до природи в широкому її розумінні; здійсненні розумної практично-перетворювальної діяльності в навколишньому середовищі з метою задоволення своїх базових потреб; прогнозуванні соціальними суб’єктами наслідків своєї ресурсно-споживчої діяльності; доведено, що рівень екологічної культури суб’єктів економічної діяльності у промислових регіонах залишається доволі низьким, а відтак потребує свого дослідження і підвищення. У дисертаційному дослідженні виявлено, що рівень екологічної культури молоді у промислових містах є невисоким, а точніше нижче середнього, оскільки на «добре» і «відмінно» його оцінили у Дніпрі лише 16% респондентів, у Запоріжжі – 17%, у Кривому Розі – 21%,то у Каменському – 25%, а «незадовільно» – у Дніпрі (35%) і у Запоріжжі (34%), у Кривому Розі – 31%; доведено, що рівень екологічної відповідальності залежить від рівня екологічної культури і є в цілому у молоді м. Кривого Рогу приблизно 2,5 за 5- ти бальною шкалою, оскільки тільки третина респондентів вважає більшість своїх приятелів чи друзів екологічно свідомими людьми, третина зазначила, що меншість з їх оточення можна вважати такими, і кожний четвертий підкреслив, що нікого з свого оточення не вважає екологічно свідомими. У роботі обґрунтовано, що в Україні, зокрема у промислових регіонах (Донецькому, Криворізькому, Запорізькому) реалізація доктрини сталого розвитку гальмується і гострими залишаються такі екологічні проблеми, як: неякісна вода; забруднене повітря; деградація земельних ресурсів; знищення; небезпечні геологічні процеси; накопичення побутових; функціонування об’єктів військової діяльності, з яких 90% морально і фізично застаріли і працюють зі значним перевантаженням; наслідки Чорнобильської катастрофи. Найголовніший ризик – це війна на Сході України, яка триває з березня 2014 р. Виявлено, що шкідливі речовини, які викидаються у повітря промисловими гігантами, суттєво знижують імунітет людей, що збільшує ризики їх захворювань, зокрема серцево-судинних, онкологічних та дихальної системи, а несприятлива екологія є однією з найважливіших причин накопичення мутацій організму, які стосуються генотипу людини. Послуговуючись теоріями патернів (І. Трофімова, Д. Майєрс), теорією настанов (Д. Узнадзе), у роботі обґрунтовано зміст патернів екологічної поведінки і з’ясовано, що приблизно у 60-65% молоді патерни екологічної поведінки не є повністю сформованими, між тим в цілому серед молоді Кривого Рогу 56% опитаних мають внутрішній потенціал на формування патернів відповідальної екологічної поведінки і готові до неї долучитися. З’ясовано, що третина респондентів поділяють думку про те, що молодь міста і області не має достатньо правових знань, щоб захищати свої екологічні права і правові норми стосовно охорони довкілля знають краще ті, хто працює і стикається з вимогами природоохоронних інстанцій. Учні і студенти тільки отримують теоретичні правові знання, які поки не можуть реалізувати на практиці, а відтак вони не залишаються у навичках до природоохоронних заходів. Виявлено, що серед опитаних молодих людей 45% опитаних відчувають відповідальність за екологічний стан і стільки ж – 46% – не відчувають, переносячи її на тих осіб, які мають відповідати за охорону навколишнього середовища. У дисертаційній роботі удосконалено розуміння шляхів і методів реалізації доктрини сталого розвитку в промислових регіонах через активізацію молоді у цьому процесі як активно діючого суб’єкта запровадження інтелігентної спеціалізації, яка передбачає поглиблення співробітництва молодих науковців та підприємців у сфері раціонального використання природних ресурсів і запровадження інноваційних «розумних» технологій. Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному: - обґрунтуванні сутності екологічної відповідальності як ціннісносоціального ресурсу особистості; - обґрунтуванні змісту екологічної відповідальності, який виявляється в тому, що вона одночасно є якістю (властивістю) людини; соціальним феноменом і формою підприємницької поведінки; - обґрунтуванні змісту патернів екологічної поведінки як моделей (зразків, шаблонів) раціонально виваженої економічно-екологічної поведінки; - з’ясуванні того, що молодь промислових регіонів є важливим суб’єктом реалізації доктрини сталого розвитку; - удосконалені соціологічного знання про розуміння екологічної культури як ціннісно-раціональної соціальної дії; - удосконаленні спектру соціальних функцій, які виконує молодь в умовах сталого розвитку, зокрема і у промислових регіонах; - удосконалені знань про специфіку реалізації доктрини сталого розвитку у промислових регіонах України (Дніпропетровський, Запорізький, Донецький); - у систематизації різновидів форм екологічної відповідальності; - у розширенні розуміння функціонального призначення екологічної відповідальності в умовах реалізації доктрини сталого розвитку в промислових регіонах; - у розширенні соціологічного знання про молодь промислових регіонів як специфічної соціально-демографічної групу віком від 15 до 35 років, яка має спільні риси і одночасно відмінні з молоддю країні; - в обґрунтуванні шляхів і методів реалізації доктрини сталого розвитку в промислових регіонах через активізацію молоді у цьому процесі як активно діючого суб’єкта екологічної відповідальності і запровадження інтелігентної спеціалізації. Практичне значення дисертації полягає в тому, що теоретичні положення дисертації, які емпірично верифіковані, можуть бути використаними освітніми закладами, управлінськими структурами державного рівня та місцевого самоврядування, підприємцями і громадськими екологічними рухами для діяльності, яка спрямована на захист природного середовища і формування екологічної культури у населення, зокрема молоді, для реалізації доктрини сталого розвитку у промислових регіонах. Запропонована у дисертації інтелігентна спеціалізація як інноваційна стратегія сталого розвитку враховує удосконалення діяльності молодих науковців, менеджерів, підприємців і владних структур у реалізації розумного еколого-економічного розвитку на основі формування в їх свідомості патернів екологічної поведінки. The dissertation theoretically summarizes the scientific approaches to understanding environmental responsibility as a legal and socio-economic category, its forms, varieties, functions and factors of formation are clarified. The article analyzes young people as a specific socio-demographic group, as a subject of environmental responsibility and implementation of the doctrine of sustainable development, as well as clarifies the specific features of young people in the industrial region. The goals and state of implementation of the doctrine of sustainable development in industrial regions are clarified on the example of the city of Kryvyi Rih as a large industrial region. Based on the results of empirical sociological studies conducted in the Dnipropetrovsk region (survey of youth of the Dnipropetrovsk region (sample of 600 respondents, proportional to gender and age; June-September 2020), the state of environmental culture, environmental responsibility and the degree of formation of patterns of environmental behavior in young people who study and work was formed. The dissertation research solves an important scientific problem: the environmental responsibility of young people as a determinant of sustainable development in industrial regions is conceptualized on the example of the Dnipropetrovsk region, in particular the city of Kryvyi Rih, as well as empirically verified the main hypothesis of the dissertation research and proved that the youth of industrial regions is an important subject of the implementation of the doctrine of sustainable development, however, having a certain potential of environmental responsibility, insufficiently implements it in their social behavior (household, labor, public, educational, cultural, sports, etc.) and does not have sufficient social experience to form patterns of environmental behavior and activity. Using the theories of social action (behavior) (M. Weber), social system (T. Parsons, R. Merton) and social exchange (J. Homans, P. Blau), scientific provisions on social responsibility (O. Bezrukova) and other theories and concepts, the content and essence of environmental responsibility was substantiated; its forms are systematized and functions are expanded in modern conditions of environmental risks; we have improved sociological knowledge about the youth of industrial regions as a specific socio-demographic group aged from 15 to 35 years, in particular, we have also justified specific features of youth of industrial regions; we have improved understanding of the range of social functions performed by young people in the context of sustainable development, including in industrial regions; we have developed the knowledge about the specifics about implementation of the doctrine of sustainable development in the industrial regions of Ukraine (Dnipropetrovsk, Zaporizhia, Donetsk); we have improved sociological knowledge about the understanding of ecological culture as a value-rational social action, focused on obtaining economic benefits to meet growing needs with minimal resource costs and which is based on three basic principles: the need for people and society to realize the nature of their actions in relation to nature in its broad sense; the implementation of reasonable practical-transformative activities in the environment in order to meet their basic needs; forecasting by social subjects the consequences of their resourceconsumer activities; it is proved that the level of ecological culture of economic entities in industrial regions remains quite low, and therefore requires its research and improvement. In the dissertation study, it was revealed that the level of ecological culture of young people in industrial cities is low, or rather below average, since only 16% of respondents rated it «good» and «excellent» in Dnipro, in Zaporizhia – 17%, in Kryvyi Rih – 21%,then in Kamenskoye – 25%, and «unsatisfactory» in Dnipro (35%) and Zaporizhia (34%), Kryvyi Rih – 31%; it is proved that the level of environmental responsibility depends on the level of ecological culture and is generally scored at approximately 2.5 on a 5-point scale among young people of Kryvyi Rih, since only a third of respondents consider the majority of their friends to be environmentally conscious people, a third noted that a minority from their environment can be considered such, and one in four stressed that they do not consider anyone from their environment to be environmentally conscious. The work substantiates that in Ukraine, in particular in the industrial regions (Donetsk, Kryvyi Rih, Zaporizhia) the implementation of the doctrine of sustainable development is hindered and such environmental problems remain: poor-quality water; polluted air; degradation of land resources; destruction; dangerous geological processes; accumulation of household; functioning of military facilities, of which 90% are morally and physically outdated and work with significant overload; the consequences of the Chernobyl disaster. The most important risk is the war in Eastern Ukraine, which has been going on since March 2014. It was found that harmful substances released into the air by industrial giants significantly reduce the immunity of people, which increases the risk of their diseases, in particular cardiovascular and respiratory systems, it can cause cancer, and unfavorable ecology is one of the most important reasons for the accumulation of mutations of the body that relate to the human genotype. Using the theories of patterns (I. Trofimova, D. Myers), the theory of instructions (D. Uznadze), the work substantiates the content of patterns of ecological behavior and it was found out that approximately 60-65% of young people do not have fully formed patterns of environmental behavior, while in general, among the youth of Kryvyi Rih, 56% of respondents have an internal potential to form patterns of responsible environmental behavior and are ready to join it. It was found that a third of respondents share the opinion that young people of the city and region do not have enough legal knowledge to protect their environmental rights and legal norms regarding environmental protection are better known by those who work and face the requirements of environmental authorities. Students only receive theoretical legal knowledge that they cannot yet implement in practice, and therefore they do not have the skills of environmental protection. It is revealed that among the young people surveyed, 45% of respondents feel responsible for the environmental situation and the same number – 46% – do not feel it, transferring it to those persons who should be responsible for Environmental Protection. The dissertation work improves the understanding of ways and methods of implementing the doctrine of sustainable development in industrial regions through the activation of young people in this process as an active subject of the introduction of intelligent specialization, which provides for deepening cooperation between young scientists and entrepreneurs in the field of rational use of Natural Resources and the introduction of innovative «smart» technologies. The scientific novelty of the results obtained is as follows: - justification of the essence of environmental responsibility as a whole value and social resource of the individual; - justification of the content of Environmental Responsibility, which is manifested in the fact that it is simultaneously a quality (property) of a person; a social phenomenon and a form of entrepreneurial behavior; - justification of pattern content of environmental behavior as models (sample, template) of rationally balanced economic and environmental behavior; - finding out the fact that the youth of industrial regions is an important subject of the implementation of the doctrine of sustainable development; - advanced features of sociological knowledge about the understanding of ecological culture as a value-rational social action; - improvement of a range of social functions performed by young people in the context of sustainable development, including in industrial regions; - advanced knowledge about the specifics of implementation of the Sustainable Development doctrine in the industrial regions of Ukraine (Dnipropetrovsk, Zaporizhia, Donetsk); - in systematization of types of forms of environmental responsibility; - in extension of understanding the functional purpose of environmental responsibility in the context of the implementation of the doctrine of sustainable development in industrial regions; - in extension of sociological knowledge about the youth of industrial regions as a specific socio-demographic group aged 15 to 35 years, which has common features and at the same time differs from the youth of the country; - in justification of ways and methods of implementing the doctrine of sustainable development in industrial regions through the activation of young people in this process as an active subject of Environmental Responsibility and the introduction of intelligent specialization. Practical significance of the dissertation consists in the fact that the theoretical provisions of the dissertation, which are empirically verified, can be used by educational institutions, management structures of the state level and local selfgovernment, entrepreneurs and public environmental movements for activities aimed at protecting the natural environment and forming an ecological culture among the population, in particular young people, for the implementation of the doctrine of sustainable development in industrial regions. The intellectual specialization proposed in the dissertation as an innovative strategy for sustainable development takes into account the improvement of the activities of young scientists, managers, entrepreneurs and government structures in the implementation of reasonable ecological and economic development based on the formation of patterns of environmental behavior in their minds. |
Опис: | 1. Абашина О. В. Молодь як суб’єкт економічної зайнятості. 2008. URL: http://dspace.kntu.kr.ua/jspui/bitstream/123456789/1092/1/34.pdf) (Дата звернення: 13.01.2021). 2. Адамович О. Город над бездной. Интервью В. Д. Сидоренко и И. С. Паранько кореспонденту газеты «Зеркало недели». «Зеркало недели». 2008. № 29. 9 августа. 3. Амджадин Л. Социальная составляющая современной экологической политики. Социология: теория методы, маркетинг. 2004. №1. С.64. 4. Аналіз впливу діяльності металургійних комплексів Кривбасу та сучасного стану ландшафтних геосистем регіону, сформованого під їх впливом, на стан здоров’я населення міста Кривого Рогу. Нова географія для вас. 2018. URL: h ttp://www.novageografia.com/vogels-1779-2.html (Дата звернення: 13.01.2021). 5. Антонюк О. П. Прогнозування залежності рівня захворюваності населення міста Кривий Ріг від впливу техногенного забруднення URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/48199/18-ntoniuk.pdf?se. 2018. (Дата звернення: 13.09.2020). 6. Апель К. О. Дискурс і відповідальність. Проблема переходу до постконвенційної моралі. Першоджерела комунікативної філософії : навч. посіб. для студ. гуманіт. спец. вищ. навч. закладів. Київ : Либідь, 1996. 176 с. 7. Банникова Н.В., Крупина Н.Н., Крюкова Н.А., Загайный В.В. Нематериальное стимулирование эффективной природоохранной деятельности предприятий. Национальные интересы: приоритеты и безопасность. 2016. № 4. С. 4-15. 8. Баранова Л. Екологічні проблеми Кривого Рогу та сталий розвиток. Кривий Ріг, 2013. С. 21-23. 9. Безрукова О. Відповідальність в сучасному світі: соціологічні інтерпретації та емпіричні студії: монографія. Запоріжжя: Вид-во комунального закладу «Хортицький національний навчально-реабілітаційний багато профільний центр» Запорізької обласної ради, 2015. 308 с. 10.Бєлобородова М. В. Організаційно-економічне забезпечення екологічної відповідальності промислових підприємств. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. Національний технічний університет «Дніпровська політехніка», Дніпро, 2019. 11.Бендас С. Екологічна відповідальність як складова соціальної відповідальності. 2019. URL: https://economics.opu.ua/files/science/men/2017/38.pdf). (Дата звернення: 13.06.2020). 12.Бех В. П., Бех Ю. В., Туленков М. В., Кравченко А. А., Макаренко Л. М., Рябека О. Г., Крохмаль Н. В., Чепак В. В., Чепуренко Я. О. Управління сталим розвитком : підручник для магістрів з управління та адміністрування; за заг. ред. В. П. Беха, М. В. Туленкова. Київ : Каравела, 2018. 538 с. 13.Білик, Л. Екологічна відповідальність як духовна якість особистості. Київ : Вісник НУТУ “КПІ”, 2005. Вип. 1, сс.126-134. 14.Большая энциклопедия Кирилла и Мефодія. 2004. URL: http: // www.multitrade.com.ua) (Дата звернення: 13.07.2020). 15.Буяк Б. Молодь як особлива соціально-демографічна група в умовах становлення соціальної правової держави та громадянського суспільства. Наукові записки. 2020. № 36. С.198-209. URL: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/buiak_molod.pdf. (Дата звернення: 18.09.2020). 16.Васюта О. А. Проблеми екологічної політики України в контексті глобального розвитку. Київ, 2002. 17.Вах Т. С. Дефініції соціального характеру в зарубіжній і вітчизняній соціології. URL: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/6884/Vax_Definiciyi_social %60nogo_xarakteru. pdf (Дата звернення: 18.11.2020). 18. Вебер М. Основные социологические понятия. Избранные произведения. Москва: Прогресс,1990. 808 с. 19.Вернік О. Л. Деякі особливості специфічного ставлення і поведінки підлітків у довкіллі. Актуальні проблеми психології: зб. наук. пр. Екологічна психологія. Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Київ, 2003. Т. 7. Ч. 1. С. 51–54. 20.Візниця Ю. В. Проблеми дослідження феномену «постправда» в медіакомунікаційному просторі. Актуальні проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. Запоріжжя, 2019. Вип. 83. С.93-101. 21.Відповідальність за екологічні правопорушення. URL: http://glh.sm.gov.ua/index.php/uk/news/7202-vidpovidalnist-za-ekologichnipravoporushennya. (Дата звернення: 13.10.2020). 22.Війна на Донбасі: реалії і перспектив врегулювання URL: http://razumkov.org.ua/uploads/article/2019_Donbas.pdf. (Дата звернення: 23.09.2020). 23.Визначення віку, з якого особа може вважатися особою похилого віку: огляд міжнародного досвіду та національні практики. Суспільство і право. USAID. 2018. URL: https://www.prostir.ua/wp-content/uploads/2018/12/Оглядміжнародного-досвіду.pdf.). (Дата звернення: 15.08.2020). 24.Викиди забруднюючих речовин і парникових газів у атмосферне повітря від стаціонарних джерел склали…. URL: Internet:http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2018/ns/vzap/arch_vzrap_u.htm] . (Дата звернення: 12.09.2020). 25.Водний Кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 24, ст.189. 26.Гассій В. В., Потравний І. М. Екологічна відповідальність бізнесу як елемент державно-приватного партнерства. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2011. № 3. Т. 1. С.179-187. URL: http://mmi.fem.sumdu.edu.ua/ (Дата звернення: 13.01.2021). 27.Гелемей М. О. Психологічний портрет осіб молодіжного віку, які вчиняють злочини екстремістської спрямованості. 2016. URL: http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/17175/1/М.pdf (Дата звернення: 18.12.2020). 28.Гнілуша Н., Афонін А. Екологічна культура та здоровий спосіб життя: освітянський аспект. Актуальні проблеми формування здорового способу життя: матеріали науково-практичної конференції, м. Кривий Ріг, 31 травня 2006, Кривий Ріг: КДПУ, 2006. 29.Грабовський О. В. Вплив екологічних факторів довкілля на духовне і фізичне здоровя людини. 2016. URL: http://zakinppo.org.ua/kafedri/kafedraprirodnichomatematichnoi-osviti-ta-informacijnih-tehnologij/226-2010-06-24-09-25- 13(Дата звернення: 13.01.2021). 30.Грезе О. В. Особливості формування екологічної свідомості у студентів гуманітарного і технічного напрямків підготовки: дис. … канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2009. 198 с. 31.Головенько В. А. Український молодіжний рух у XX столітті. Київ, 1997. 160 с. 32.Горбань Т. В., Гапон В. О. Рівень захворюваності дітей-мешканців м. Кривий Ріг. Довкілля. 2005. №3. С.63-65. 33.Горностаева И. Н. Социально-экологическая ответственность бизнеса как важнейший фактор конкурентоспособности предприятия. Экономика в условиях социально-техногенного развития мира. Сб. науч. трудов. 2016. Том 2. С. 552-559. 34.Городяненко В. Г. Соціологія: навчальний посібник. К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. 559 c. 35.Губін Г. Г., Губіна В. Г. Ресурсно-екологічний стан криворізького басейну. Вісник Криворізького технічного університету. Зб. наук. праць. Кривий Ріг, 2011. Вип. 27. С. 117-122. 36.Гуцалова М. Молодь як об’єкт державної молодіжної політики. 2011. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/26850/23- Gutsalova.pdf?sequence=1) (Дата звернення: 13.01.2021). 37.Дейнега М. Природокористування як правова категорія: проблеми визначення і співвідношення із суміжними поняттями. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 7. С. 103-107. 38.Демографічний прогноз Кривого Рогу до 2030 р.: Проект міжнародної технічної допомоги «Розбудова спроможності до економічно обґрунтованого планування розвитку областей і міст України» (Проект РЕОП). 2013. 40 с. URL: http://www.irm.kr.ua/files/pdf/kryvyi_rih_ukr.pdf с. 28. 39.Дещо про збитки від окупації Донбасу Росією. UAInfo, 26 березня 2018 р. URL: https://uainfo.org/blognews/1522047525-deshcho-pro-zbitki-vidokupatsiyidonbasu-rosieyu.html (дата звернення: 18.12.2020). 40. Дніпропетровська область. Паспорт. URL: https://adm.dp.gov.ua/storage/app/media/uploaded-files/pasport_oblasti_2019.pdf (дата звернення: 19.12.2020). 41.Екологічна ситуація в городе Кривой Рог. Офіціальній сайт исполкома Криворожского городского сонета. URL: http://kr.gov.ua/karta_saytu_pidrozdili_vikonkomu/upravlinnya_ekologii/ ekologichna_situatsiya_u_misti_kriviy_rig (дата звернення 15.03.2020.) 42.Екологічна ситуація та стан питних вод України. Всеукраїнська екологічна ліга. 2019. URL: http :// www. ecoleague. net / diialnist / vydannia - vel / ekolohichni - karty / ekolohichna - sytuatsiia - ta - stan - pytnykh - vod - ukrainy (дата звернення 15.03.2020.) 43.Екологічна відповідальність: поняття і види. Енциклопедія. URL:http://www.ukr.vipreshebnik.ru/ekolog/3796-ekologichna-vidpovidalnistponyattya-i-vidi.html (дата звернення 15.09.2020.) 44.Екологічне право. 2018. №7. С.103-107. URL: http://pgpjournal.kiev.ua/archive/2018/7/18.pdf (дата звернення 15.10.2020.) 45.Євтушенко Е., Потапенко С. Аналіз джерел забруднення поверхневих водних об’єктів важкими металами. Екологічний вісник: збірник наукових праць, Кривий Ріг: КПІ ДВНЗ «КНУ», 2014. Вип. 10. С. 85-91. 46.Заброцький М.М., Вознюк О.В. Духовні виміри екологічної відповідальності особистості. Актуальні проблеми психології: зб. наук. пр. Екологічна психологія. Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2005. Т. 7. Вип. 4. С. 96–103. 47.Забруднення навколишнього природного середовища. За 2018 рік. Кривий Ріг, 2019. URL: https://krmisto.gov.ua/ua/ecology/env_contamination.html . (Дата звернення: 19.12.2020). 48.Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1991. № 41. Ст.546. 49.Закон України «Про охорону атмосферного повітря», (Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1992. № 50. Ст.678. 50.Закон України «Про природно-заповідний фонд України», Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1992. N 34. Ст.502. 51.Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» із змінами від 23.03.2004. Відомості Верховної Ради (ВВР). 1992. № 34. С. 32 – 38. 52.Залунин В.И.. Социальная экология. 2003. 245 с. URL: http://alternativa-tech.com/zalunin-sotsialnaya-ekologiya.html). (Дата звернення: 13.06.2020). 53.Звіт про роботу департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту у 2020 році . Кривий ріг – європейське місто спорту. Загальна інформація. 2021. URL: https://kr.gov.ua/ua/st/pg/191109612286434_s/(Дата звернення: 19.02.2021). 54.Звіт щодо наркотичної та алкогольної ситуації в Україні за 2019 рік (за даними 2018 року) Київ - 2019 рік URL: https://cmhmda.org.ua/wp-content/uploads/2020/03/Zvit_shchodo_narkotychnoi_ta_ alkoholnoi_sytuatsii_v_Ukraini_za_2019_rik.pdf. 41с. С.8,34. (Дата звернення: 13.06.2020). 55.Звіт про стратегічну екологічну оцінку. Документ державного планування. Проект стратегії розвитку морських портів України на період до 2038 року. Міністерство інфраструктури України. Київ. 2019. URL:https://menr.gov.ua/timeline/SEO.html). (Дата звернення: 13.12.2020). 56.Зеленая сталь: металлургия наращивает инвестиции в охрану среды. URL: https :// gmk. center / posts / zelenaya - stal - metallurgiya - narashhivaet - investicii - v - ohranu - sredy (Дата звернення: 13.01.2020). 57. Земельний Кодекс України. Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). 1991. № 10. ст. 98. 58.Зоська Я.В., Д.А.Матюхін, А.Г.Стадник. Соціокультурні характеристики соціальних практик молоді: теоретико-праксеологічний аспект. Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. Запоріжжя: КПУ. 2021. Вип. 90. С.6-17. 59.Інвестиційний портал Запорізької області. URL: https://investment.zoda.gov.ua/uk). (Дата звернення: 13.01.2021). 60.Інновації в металургії: як «цифра» запобігає «втомі металу». 2019. URL: https :// mind. ua / publications /20203042- innovaciyi - v - metalurgiyi - yak - cifra - zapobigae - vtomi - metalu (Дата звернення: 19.12.2020). 61.ISO 14001:2004. Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо застосування. Професійна сертифікація. URL: https://www.viconsult.com/ua/profesiina-sertyfikatsiia-iso-14001-dstu-iso-14001/? gclid=Cj0KCQiA5aWOBhDMARIsAIXLlkeo1DZ_tj1owkbxuUk8OkBPUQpAPlSVCxg3KVMzJdn75Ux3DI8R7caAktDEALw_wcB(Дата звернення: 19.12.2020). 62.ISO 14004:2004. Системи екологічного управління. Загальні настанови щодо принципів, систем і засобів забезпечення. Професійна сертифікація. URL: https://www.viconsult.com/ua/profesiina-sertyfikatsiia-iso-14001-dstu-iso-14001/? gclid=Cj0KCQiA5aWOBhDMARIsAIXLlkeo1DZ_tj1owkbxuUk8OkBPUQpAPlSVCxg3KVMzJdn75Ux3DI8R7caAktDEALw_wcB (Дата звернення: 19.12.2020). 63.Иванов А.А. Проблема экологической ответственности в современных юридических исследованиях. Вестник Волжского университета им. В. Н. Татищева. 2015. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/problema-ekologicheskoyotvetstvennosti-v-sovremennyh-yuridicheskih-issledovaniyah(Дата звернення: 19.12.2020). 64.Каретна О. О. Сучасні підходи до визначення поняття «молодь». Одеса: ОНЮА, 2009. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/294/app-37_Karetna_O_O_ %28287-291%29.pdf?sequence=1&isAllowed=yс.290. (Дата звернення: 13.01.2021). 65.Каритка В. В. Екологічна відповідальність як чинник формування екологічної культури молоді. Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії і практики. Збірка наукових праць. Запоріжжя: КПУ. 2018. Вип. 79. С.95-101. 66.Кашепов В.П. Развитие законодательства об уголовной ответственности за экологические преступления. Журнал российского права. 2012. № 6 (186). С. 29-39. 67.Кисельов М.М. Екологічна свідомість як феномен освітянського процесу. Філософська думка. 2005. №2. С. 3-4. URL: https://www.slideshare.net/pr1nc1k/ss-44343138 (Дата звернення: 17.12.2020). 68.Ковпак Л.В. Екологічні проблеми в діяльності українських громадських організацій. Український історичний журнал. 2003. №4. 69.Кон И. С. Молодежь. БСЭ. 3.е изд.М., 1974. Т. 16. 70.Кобецька Н.Р. Дозвільне та договірне регулювання використання природних ресурсів в Україні : дис. … д.ю.н. : 12.00.06. К., 2016. 424 с. 71.Кодекс України про надра. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1994. № 36. Ст. 340. 72.Кодекс України про адміністративні правопорушення Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР), 1984. 73.Кодекс законів про працю України. ВВР, 1971, додаток до № 50, ст. 375 1971. Редакція від 31.12.2020, підстава - 1053-IX URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text (Дата звернення: 19.12.2020). 74.Кривий Ріг. Промисловість. 2019. URL: https://sites.google.com/site/vsevsekrivijrig/ekonomika/promislovist (Дата звернення 13.08.2020). 75.Кримінальний Кодекс України, 2001. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2001. № 25-26. Ст.131. 76.Крилова-Грек Ю. М. Психологічні засади патернів поведінки у конфліктних ситуаціях. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2013. Вип. 19. С. 155-161. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apspp_2013_19_24 (дата звернення: 27.10. 2020). 77.Круглий стіл «Формування відповідального суспільства: можливості, обмеження, перспективи». Соціологія: теорія методи, маркетинг. 2019. №2. С. 5-52. 78.Куц Я. Взаємозв’язок настанови та внутрішньої форми мови. Філософсько-культурологічні проблеми мови і комунікації. 2008. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/27354/12-Yakuts.pdf? sequence=1 (дата звернення: 26.09. 2020). 79.Ладунка І., Симоненко Д. Екологічна соціальна відповідальність підприємств в Україні. 2019. URL: http://www.economyandsociety.in.ua/journal/13_ukr/155.pdf (Дата звернення: 19.11.2020). 80.Латишева О. В. Етапи становлення та історичні передумови формування екологічного маркетингу. Культура народов Причерноморья. 2007. Вип. 99. С. 71-75. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35132(Дата звернення: 18.12.2020). 81.Лобанова А.С., Кузіор О., Каритка В.В. Патерни екологічної поведінки молоді в промислових містах та їх реконфігурація в умовах інформаційного суспільства (на прикладі Кривого Рогу). Соціальні технології: Актуальні проблеми теорії та практики. Запоріжжя: КПУ. 2020. № 87(1). С.118-129. 82.Лобанова А. С., Каритка В.А. Екологічний стан промислового міста як ризик для здоров’я його мешканців (на прикладі м. Кривий Ріг). Урбаністичні студії: сучасний стан та перспективи розвитку : матеріал ІІІ Всеукр. наук.- практ. конф, м. Дніпро, 25 квітня 2018 р. Дніпро, 2018. С. 211-216. URL: http://dnu.dp.ua/docs/facults/fsocgum/sociologia/Urban_studii_2018.pdf (Дата звернення: 19.12.2020). 83.Лісовий Кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1994. № 17. Ст. 99. 84.Мазурик О.В. Соціальна відповідальність як складова концепції соціального аудиту. Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право : збірник наукових праць. 2010. № 4 (8). С. 62–66. URL: https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/5061/1/10%20-%204%288%29%20- %2012.pdf (Дата звернення: 19.12.2020). 85.Майєр Д.-М. , Раух Д.-Е. , Філіпенко А. Основні проблеми економіки розвитку. Київ, 2003. 688 с. 86.Майерс Д. Социальная психология. С –Пб, 1997. 688 c. 87.Малахов І.М. Техногенез у геологічному середовищі. Кривий Ріг: Відня мор. геології та осадоч. рудоутворення ННПМ. , 2003. 252 c. 88.Малышков Г.Б. Экологически ответственное предпринимательство (теоретико-институциональный анализ): автореф. дис… канд. экон. наук. С.- Петербург, 2003. 22 с. 89.Миронова Н.М. Стан навколишнього середовища Донецької області та його вплив на здоров’я населення. 2018. URL: http://www.rusnauka.com/32_PVMN_2011/Ecologia/4_97801.doc.htm (Дата звернення: 12.01.2020). 90.Москаленко О. Вісім екологічних проблем України. URL: https://news.finance.ua/ua/news/-/235280/visim-ekologichnyh-problem-ukrayiny). (Дата звернення: 13.01.2020). 91.Мартинюк І., Соболєва Н. Специфіка життєвого вибору в нестабільному суспільстві: діалектика свободи і відповідальності». Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2019. №2. С. 25-29. 92.Марушевський Г., Ігнатенко О. Методичні рекомендації для проведення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування. Київ, 2019. 70 с. 93.Мертон Р. Социальная теория и социальная структура (фрагменты). Под общей редакцией П.В.Танчера. Киев: ИС НАН України. 1996. С.81-108. 94.Міська програма вирішення екологічних проблем Кривбасу та поліпшення стану навколишнього природного середовища на 2016 – 2025 роки. URL: https://kr.gov.ua/ua/news/pg/41116770529459_n (Дата звернення: 13.01.2020). 95.Оніліогву К., Вискуб О. Екологічний моніторинг в Україні: які дані відкрито. 2019. URL: http:// www.epravda.com.ua/columns/2018/07/17/638718/ (Дата звернення: 10.01.2020). 96.Остапущенко К. Кривий Ріг: небезпечно для життя. День. Київ. 2000. №129. URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/panorama-dnya/kriviy-rig-nebezpechnodlya-zhittya (Дата звернення: 10.01.2020). 97.Островская А.А. Ответственность за экологические правонарушения. Экология и развитие энергетики. 2015. URL: http://media.ls.urfu.ru/603/ дата звернення: 11.12.2020). 98.Охотнікова С. Екологічна ситуація у місті Кривий Ріг. 2019. URL: https://kr.gov.ua › osxfile (дата звернення: 11.12.2019). 99.Охріменко, О.О. Соціальна відповідальність. Київ: КНУ: «Київський політехнічний інститут», 2015. 100. Панов В. И. О предмете психологии экологического сознания. Прикладная психология. 2000. № 6. С. 6-18. 101. Парсонс Т. Понятие общества: компоненты и их взаимоотношения. в: Зарубежная социология XX века: Хрестоматия. Тексты. /Отв. ред. В.Г. Городяненко. Днепропетровск : ДНУ, 2001. 336 с. 102. Паспорт області. Дніпропетровська обласна державна адміністрація. 2020. URL: https://adm.dp.gov.ua/pro-oblast/dnipropetrovshina/pasport-oblasti) (Дата звернення: 13.01.2021). 103. Пахомова Н.В., Рихтер К.К. Корпоративная социальная ответственность и устойчивое развитие: опыт ЕС, специфика Германии. Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 5. Экономика. 2013. № 2. С. 30-48. 104. Підліснюк В.В. Роль освіти у впровадженні сталих підходів та політики протидії змінам клімату в Україні. Біосферноноосферні ідеї В.І.Вернадського і еколого-економічні та гуманітарні проблеми розвитку регіонів: матеріали XII міжн. наук.-практ. конф., Кременчук, 28–29 травня 2010 р. Кременчук, 2010. С. 195–197. 105. Піча В. М., О. М. Семашко, Н. Й. Черниш та ін. Соціологія: Курс лекцій. За ред. В. М. Пічі. К.: Заповіт, 1996. 221 с. 106. Примуш М.В. Загальна соціологія. Підручники он-лайн. 2020. URL: https://textbooks.net.ua/content/view/7198/46/ (дата звернення: 11.12.2020). 107. Промисловість України. 2019. URL: http :// zno. academia. in. ua / mod / book / tool / print / index. php ? id =2524 (Дата звернення: 13.01.2021). 108. Промисловий потенціал регіону. Запорізька обласна державна адміністрація. URL: https://www.zoda.gov.ua/news/14713/promisloviy-potentsial- regionu.html 13 лютого 2012). (Дата звернення: 13.01.2021). 109. Рисмен Д. Некоторые типы характера и общество. Зарубежная социология XX века: Хрестоматия. Отв. ред. В.Г. Городяненко. Днепропетровск: ДНУ, 2001. С.87-101. 110. Рассел С., П.Норвиг. Искусственный интеллект. Современный подход. Москва. - Санкт-Петербург. 2006. 1407 с. 111. Реймерс Н.Ф. Природопользование : словарь-справочник. М. : Мысль, 1990. 639 с. 112. Рівень повторної злочинності серед підлітків становить лише 1%. Міністерство юстиції України. 2019. URL: https://minjust.gov.ua/news/ministry/riven-povtornoi-zlochinnosti-sered-pidlitkivstanovit-lishe-1) (Дата звернення: 13.12.2020). 113. Рейтинг забрудненості міст України, 2020. Stresoza. URL: https://eco-strecoza.com.ua/information/news&news_id=13 (дата звернення: 25.09. 2020). 114. Розподіл постійного населення України за статтю і віком на 1 січня 2020 року. Статист. збірник. Державна служба України. Київ. 2020. 344 с. URL: http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2020/roz_nas20.pdf (Дата звернення: 13.02.2021). 115. Романченко І. Бібліотеки дітям. 2005. №27. 116. Салдаева М. Н. Экологическая ответственность бизнеса в России: позитивный опыт и препятствия для дальнейшего развития. Вестник Самарского государственного технического университета. Серия: Экономические науки. 2013. № 3. С. 148-154. 117. Саркисов О.Р. Эколого-правовая ответственность: понятие, содержание, особенности. Вестник экономики, права и социологии. 2015. № 4. С.230-233. 118. Світова тенденція. Цьогоріч 1878 криворіжців вперше захворіли на онкологію. URL: https://rudana.com.ua/news/svitova-tendenciya-cogorich-1878- kryvorizhciv-vpershe-zahvorily-na-onkologiyu (Дата звернення: 12.12.2019). 119. Серёжкина А.А., Некрасов С.И. Этизация экологической ответственности в стратегии устойчивого развития. Научный вестник Московского государственного технического университета гражданской авиации. 2011. № 166. С. 40-45. 120. Сітало Г. Забруднення довкілля Кривбасу та його вплив на захворюваність населення. URL: http://www.dovkil-zdorov.kiev.ua/env/47- 0031.pdf (Дата звернення: 13.12.2020). 121. Ситкова В.В. Оценка экологической ответственности предприятий металлургической отрасли. Магистерская диссертация. 2017. URL:https://elar.urfu.ru/bitstream/10995/50422/1/m_th_v.v.sitkova_2017.pdf(дата звернення: 11.12.2020). 122. Скоробогатий Я. П., Бужанська М.В. Роль екологічної компоненти у формуванні соціально відповідального бізнесу 2020. URL: file:///C:/Users/Alla/Downloads/350-Текст%20статті-438-1-10-20201125.pdf) (дата звернення: 13.11.2020). 123. Скребець В.О. Екологічна психологія у віддалених наслідках екотехногенної катастрофи: монографія. К.: Слово, 2004. 440 с. 124. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні. Відп. ред.: Ю. Саєнко. К.: «Батискаф», 2002. 72 с. 125. Социологический энциклопедический словарь. Ред.-коорд. академик РАН Г.В. Осипов. М.: ИНФРА-М – НОРМА, 1998. 488с. 126. Сосунова І. Екологічна мораль як соціологічна категорія. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2003. №4. С.132-142. 127. Соціально-економічний потенціал сталого розвитку України та її регіонів: національна доповідь. К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2014. 776 с. 128. Соціологія екології – про що знають, а про що не здогадуються громадяни. 2015. URL: http://dif.org.ua/article/sotsiologiya-ekologii-pro-shchoznayut-a-pro-shcho-ne-zdogaduyutsya-gromadyani (Дата звернення: 13.02.2020). 129. Сталий розвиток як парадигма суспільного зростання ХХІ ст. 2019. URL: http://www.geograf.com.ua/geoinfocentre/20-human-geography-ukraineworld/273-stalyi-rozvytok-yak-paradygma-suspilnogo-zrostannya-21-st (Дата звернення: 14.12.2020). 130. Сталий розвиток промислового регіону: соціальні аспекти: моногр. О.Ф. Новікова, О.І. Амоша, В.П. Антонюк та ін. Донецьк : НАН України, Ін-т економіки пром-сті. 2012. 534 с. 131. Статистика онкологічних захворювань в Україні. 2019. URL: http://uozter.gov.ua/ua/news-1-0-223-statistika-onkologichnih-zahvoryuvan-v-ukraini (Дата звернення: 13.12.2020). 132. Стратегія сталого розвитку України до 2030 року та Національний план дій. 2020 URL: https :// www. undp. org / content / dam / ukraine / docs / SDGreports / UNDP _ Strategy _ v 06- optimized. pdf. (Дата звернення: 13.12.2020). 133. Стратегия корпоративной ответственности. 2019. URL: https://ukraine.arcelormittal.com/index.php?id=248(Дата звернення: 14.12.2020). 134. Теорія соціального обміну. Соціологія. 2020. URL: https://pidru4niki.com/11510409/sotsiologiya/teoriya_sotsialnogo_obminuОН-лайн підручники. (Дата звернення: 15.12.2020). 135. Тимофєєва Є.С. Головні риси комп’ютерної системи вдосконалення процесу управління проектами реформування гірничо-металургійного комплексу Кривбасу. Управління проектами та розвиток виробництва: зб.наук.пр. Луганськ: СНУ ім. В.Даля, 2009. № 4 (32). С. 69-76. URL: http://www.pmdp.org.ua/images/Journal/32/09tesgkk.pdf. (Дата звернення: 13.10.2020). 136. Титаренко О. М. Формування екологічної поведінки дорослих: економіко-правові аспекти екологічного виховання. 2013. URL: https: // irbisnbuv.gov.ua › cgi-bin › irbis_nbuv › cgiirbis_64 (дата звернення: 25.10.2020). 137. Трофимова В. В. Концепція сталого розвитку як основа постіндустріальних моделей розвитку. Інвестиції: практика та досвід. 2010. № 8. С.33-37. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/8_2010/10.pdf] (Дата звернення:02.12.2019) 138. Трохимова И.. Что такое паттерн и какие они бывают? 2016. URL: https://wikigrowth.ru/chto-takoe/pattern/(дата звернення: 22.09. 2020 139. Узнадзе Д. Психология установки. СПб., 2001. 140. Указ Президента України «Про стратегію сталого розвитку України до 2020 року» 12 січня 2015 року № 5/2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5/2015. (Дата звернення: 13.12.2020). 141. У зоні АТО стрімко поширюються туберкульоз та гострі кишкові розлади – МОЗ. URL: https://www.unian.ua/health/country/1861606-nadonechchini-ta-luganschini-znachno-zrosli-pokazniki-zahvoryuvanosti-natuberkuloz-ta-gostri-kishkovi-rozladi-moz.html (Дата звернення: 13.12.2020). 142. Федушко С. Особливості визначення та опису соціальнодемографічних характеристик у соціальних комунікаціях. Lviv Polytechnic National University. Institutional Repository. 2011.URL: http://ena.lp.edu.uaС.79-80. (Дата звернення: 13.12.2020). 143. Філософський енциклопедичний словник. К.: Абрис, 2002. 744 с. 144. Фромм Э. Человек для себя. Пер. с англ. Л. А. Чернышевой. М.: Коллегиум, 1992. 145. Цілі сталого розвитку та їх адаптація для України. URL: http://www.sd4ua.org/shho-take-stalij-rozvitok/ (Дата звернення: 10.12.2020). 146. Цілі сталого розвитку: Україна. Національна доповідь. 2017. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. URL: http://un.org.ua/images/SDGs_NationalReportUA_Web_1.pdf С.9-10 (Дата звернення: 10.12.2020). 147. Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2003. №№ 40-44. СТ.356. 148. Чисельність населення України у 2020 р. Мінфін. URL: https://index.minfin.com.ua/reference/people/).(Дата звернення: 13.01.2021). 149. Чи вирішить статус екологічні проблеми Кривого Рогу? URL: http :// ecorada. org / index. php ? option = com _ content & view = article & id =190: chi - virishit - status - ekologichni - problemi - krivogo - rogu & catid =88: novosti & Itemid =645. (Дата звернення: 13.12.2020). 150. Часова Э., Ермак Л., Ивчук В. і Луценко Л. Влияние антропогенных загрязнений на химические и биохимические изменения почв Криворожья. Вісник Криворізького технічного університету: зб. наук. праць. Кривий Ріг, 2011. Вип. 27. С.123-127. 151. Швецова А. В. Національний характер як феномен. Сімферополь: Таврія, 1999. 264 с. 152. Шульга М. Що таке соцієтально відповідальне суспільство? Соціологія: теорія, методи, маркетин. К.: ІС НАН України, 2019. №2. С. 6-10. 153. Шаповал В., Коваленко О. Екологічна відповідальність суб’єктів господарювання як необхідна умова виживання людства у сучасних умовах. 2019. URL: http://ir.nmu.org.ua/bitstream/handle/123456789/147365/75-78.pdf? sequence=1. (Дата звернення: 13.11.2020). 154. Amaral R. M. P., Marson L. S., Percepção da Responsabilidade Social Corporativa como Fator de Atração e Retenção de Talentos. Anais do IX Congresso Nacional de Excelência em Gestão de Talentos. 2013. Disponível em: URL: http://www.excelenciaemgestao.org/Portals/2/documents/cneg9/anais/ T13_0621_3417.pdf> Acesso em: 9 de setembro de 2014. (дата звернення 15.09.2020.) 155. Baker M. The marketing book (fifth edition). 2003. Pp. 726 – 755. 156. Becla A., Czaja S. Inteligentny i trwały rozwój – pojęciowe i poznawcze wyzwania dla teorii ekonomii i praktyki gospodarczej. URL: http://cejsh.icm.edu.pl/cejsh/element/ bwmeta1.element.hdl_11320_5231 (дата звернення 15.01.2021.) 157. Cohen M. Flávia de Souza Costa Neves Cavazotte. Taissa Mattos da Costa Karina Cordeiro Silva Ferreira. Corporate Social-Environmental Responsibility as an Attraction and Retention Factor for Young Professionals. BBR, Braz. Bus. Rev. vol.14 no.1 Vitória Jan./Feb. 2017. URL: http://dx.doi.org/10.15728/bbr.2017.14.1.2 https://www.scielo.br/scielo.php? script=sci_arttext&pid=S1808-23862017000100021(дата звернення 15.08.2020.) 158. Сzаja S., Jakubczyk Z., Jonczy. Pojecie racjonanosci gospodarowania wobec procesu ekologizacji rozwoju gospodarczego. Problemy ekologizacji rozwoju spoleczno-dospodarczego. / Pod. red. J.Jagasa. Opole, 1999. C.12-20. 159. Grądziel A. Strategia inteligetnej specializacji stymulatorem rozwoju gospodarczego regionów. URL: https://wneiz.pl›sip›sip37-2014›SiP-37-t2-243 (дата звернення 15.12.2020.) 160. Ginsberg J. M. , Bloom P. N. Choosing the Right Green Marketing Strategy. MIT Sloan Management Review, 44, 4 (2004): 79 – 84. 161. Kazojć, K. Kоncepcja społecznej odpowiedzialności i jej obszary w organizacjach. 2019. URL: httр: //www.wneiz.pl/nauka_wneiz/.../SiP-38-t1-57.pdf (дата звернення 15.12.2020). 162. Kuzior А., Lobanova A. Tools of Information and Communication Technologies in Ecological Marketing under Conditions of Sustainable Development in Industrial Regions (Through Examples of Poland and Ukraine). J. Risk Financial Management. 2020, 13, 238. URL: https://doi.org/10.3390/jrfm13100238 (registering DOI) https://www.mdpi.com/1911-8074/13/10/238. (дата звернення 15.01.2021). 163. Lobanova A., Karytka V. Environmental Responsibility as a Factor in Sustainable Development of Industrial Resources (based on the example of Kryvyi Rih, Ukraine) Zeszyty Naukowe Politechniki Śląskiej. Seria Organizacja i Zarządzanie. Gliwice, 2019. № 140. S. 185-196. URL: http :// organizacjaizarzadzanie. blogspot. com /2020/03/ first - page - insert - table - of - contents. html (дата звернення 15.09.2020). 164. Lobanova А., Е Slavina. Social responsible buzness in modern Ukraine: problems and prospects of development. Zeszyty naukowe Politechniki Śląskiej, Seria: Organizacja i zarządzanie. Gliwice, 2018. № 123. Р. 269-278. 165. Lobanova A.S., Slavina О.S. Kultura ekologiczna mieszkańców wielkiego regionu przemysłowego jako czynnik jego zrównoważonego rozwoju (na przykładzie miasta Krzywy Róg, Ukraina). Organizacja i zarządzanie. Zeszyty naukowe Politechniki Śląskiej. Wielowymiarowa natura zrównowazonego Rozwoju. / Red. Naukowa A.Kuzior, H.Kretek. Gliwice. 2017. № 106. S. 183-194. 166. Lobanova A., Bayura V., Viznytsya Y., Bratchenko L., Karitka V. Intelligent specialization as a promising strategy for the sustainable development of industrial regions of Ukraine (the case of Kryvyi Rih industrial region) 3S Web Conf. Volume 166, 2020. The International Conference on Sustainable Futures: Environmental, Technological, Social and Economic Matters (ICSF 2020) E3S Web of Conferences 166, 10020 (2020). DOI: https://doi.org/10.1051/e3sconf/202016610020. URL: https :// www. e 3 s - conferences. org / articles / e 3 sconf / abs /2020/26/ contents / contents. html (дата звернення 15.01.2021). 167. Mаrek-Bieniasz A. Odpowiedzialność ekologiczna jako istotny obszar ludzkiej odpowiedzialności – wymiar lokalny i globalny. 2019. URL: http:// cejsh.icm.edu.pl/cejsh/element/.../64613.pdf. (дата звернення 15.01.2020). 168. Marshall R. S., Brown D. The Strategy of Sustainability. A System Perspective on Environmental Initiative. California Management Review. 2003. Vol. 46. № 1. P. 101–126. 169. Nascimento L.F., Lemos A.D. Da Cunha; Mello M.C. Gestão Socioambiental Estratégica. Porto Alegre: Bookman, 2008. 170. Pellis S . M ., Pellis V., Iwaniuk A. N. Chapter Four - Pattern in Behavior: The Characterization, Origins, and Evolution of Behavior Patterns. Advances in the Study of Behavior. Volume 46, 2014. P. 127-189. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780128002865000043 (дата звернення: 27.09. 2020). 171. Reddy K. Psychological patterns of human behavior. 2017. URL: https://www.researchgate.net/publication/307122556_Psychological_patterns_of_hu man_behavior (дата звернення: 27.09. 2020). 172. Turner J.H. (2012), Struktura teorii socjologicznej, PWN, Warszawa. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://elibrary.kdpu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/11532 |
Розташовується у зібраннях: | Дисертації докторів філософії |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Дисертація Каритка В.В. 2022.pdf | 3.53 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.