Практична підготовка соціальних працівників у вищій школі Польщі

Abstract

Дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням практичної підготовки соціальних працівників у вищій школі Польщі. Аналіз джерельної бази із застосуванням пошуково-бібліографічного, логіко-системного та інтерпретаційно-аналітичного методів дав можливість виявити, що висвітленню питання практичної підготовки соціальних працівників у освітньому процесі вищої школи в сучасній світовій науці присвячена чимала кількість праць, але системного історико-педагогічного дослідження розвитку практичної підготовки соціальних працівників у вищій школі Польщі на сучасному етапі розвитку не проводилось. Розкрито теоретичні засади генезису і розвитку практичної підготовки соціальних працівників у вищій школі Польщі. Встановлено, що ухвалення низки законодавчих актів, які в світлі європейських тенденцій регулювали соціальну політику держави упродовж досліджуваного періоду, зумовило значно раніше окреслення у Польщі професійного простору для зародження системи підготовки фахівців соціальної роботи з домінуванням їх практичної конкурентоздатності на ринку праці. Виявлено особливості практичної підготовки соціальних працівників у вищій школі Польщі. Розроблено періодизацію еволюції досліджуваного феномену у визначених хронологічних межах та розкрито основні періоди становлення і розвитку практичної підготовки соціальних працівників у вищій школі Польщі (1990 – 2018 рр.). У відповідності до виділених періодів визначено особливості та тенденції практичної підготовки соціальних працівників у вищій школі Польщі. Охарактеризовано та з’ясовано сутність поняття «практична підготовка соціального працівника», виявлено її особливості в польських закладах вищої освіти. З’ясовано, що у період 1920 – 1990 рр. провідними організаційнопедагогічними передумовами становлення практичної підготовки соціального працівника у Польщі були : відкриття та розвиток мережі закладів соціальної допомоги та закладів професійної підготовки для організації їх діяльності; становлення і розвиток теорії і практики соціальної роботи як науки у працях вчених та діяльності практиків; зародження педагогічної науки із соціальних проблем та відкриття кафедр соціальної педагогіки; становлення соціальної педагогіки, як навчальної дисципліни на кафедрах вищої школи Польщі тощо. Спираючись на аналіз організаційно-педагогічних передумов та реформ системи вищої освіти, що мали місце в Польщі досліджуваного періоду, та на підставі вивчення й узагальнення джерельної бази щодо реформаторських змін у польській вищій освіті, запропоновано авторську періодизацію процесу розвитку практичної підготовки соціальних працівників у вищій школі Польщі як педагогічного явища кінця ХХ – поч. ХХІ ст. : І-ий період – розвиток практичної підготовки соціальних працівників у вищій школі Польщі (1990–2004 рр.): (1990–- 1995 рр. – актуалізація та професіоналізація); (1995–1999 рр. уніфікація та спеціалізація); (1999–2004 рр. – диверсифікація та інституціоналізація); ІІ-ий період – інтенсифікація практичної підготовки соціальних працівників у вищій школі Польщі (2004–2018 рр.): (2004–2008 рр. – модернізація та стандартизація); (2008–2018 рр. – інтеграція та інтернаціоналізація). Системноструктурне дослідження практичної підготовки соціального працівника у вищій школі Польщі досліджуваного періоду надало змогу схарактеризувати інтегративну структуру досліджуваного феномену як цілеспрямований процес поступових, закономірних, динамічних змін у її законодавчому забезпеченні, теоретичному визначенні, практичній реалізації, структурних і змістових трансформаціях, з якісними перетвореннями на кожному із визначених періодів. Виявлено особливості практичної підготовки соціальних працівників у вищій школі Польщі на рівні ліценціату та магістерських студій, яка системно формуєтьсяіз впровадження польської системи професійної орієнтації на навчання за фахом «соціальна робота» (EPPSOZ) на концепції саморегульованого та студентоцентрованого навчання, реалізації практичного спрямування освітнього процесу в процесі підготовки з електронною системою обслуговування (USOS) та пропонованими формами навчання на засадах демократичності і мобільності у відповідності до траєкторії зацікавлень студента: вечірня та заочна форми навчання, стаціонарне, електронне або дистанційне (E-Learning), екстернатне, дуальне та індивідуальне (IOS) навчання; вільне навчання, яке фінансується за проектами PO WER; гнучкі, динамічні системи навчання – тьюторство і коучинг як форми соціальної підтримки; програми навчання – силабуси; інтерактивні технології та форми соціальної роботи (стратегії гейткіпінгу, тимбілдингу, сторітелінгу та стрітвокеру (робота на вулиці); драмотерапевтичні методи; домінування активних методів навчання (відео-метод, семінар-майстерня, дискусійні групи, анімації, тренінгові та наглядові сесії) тощо; наявність широкого спектру варіативних курсів за вибором студента з проблем соціальної роботи та вивчення другої іноземної мови; обов’язкове проходження практики в соціальному агентстві та освітніх закладах різних типів з обов’язковим оцінюванням супервізора та керівника практики, зустрічі з – майбутніми працедавцями («кар’єрне бюро») тощо. Виокремлено прогресивні ідеї досвіду Польщі щодо практичної підготовки соціальних працівників та окреслено можливості їх творчого використання у вітчизняному освітньому просторі. Здійснене дослідження не претендує на всебічне та вичерпне розкриття всіх аспектів означеної проблеми. До напрямків подальшої роботи відносимо здійснення компаративного аналізу практичної підготовки соціальних працівників в Україні й країнах Європейського Союзу (надалі – ЄС), розроблення інструментарію забезпечення практичного самовдосконалення фахівців заявленої спеціальності засобами сучасних інноваційних технологій тощо.