Гетто в Юзівці (Сталіно): свідчать документи

Титаренко, Дмитро Миколайович

URI: http://elibrary.kdpu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/6484
https://doi.org/10.31812/123456789/6484

Date: 2007

Abstract:

В публікації наводиться «Справка об обстоятельствах существования в период нацистской оккупации на террритории г. Сталино еврейского гетто» від 14 березня 2001 р., складена на основі матеріалів судово-слідчої справи № 60 090 з архіву Управління СБУ в Донецькій області за звинуваченням групи осіб у пособництві німецьким окупантам. Назва дана автором публікації, в особистому архіві якого знаходиться оригінал документу. В тексте статьи публикуется «Справка об обстоятельствах существования в период нацистской оккупации на террритории г. Сталино еврейского гетто» от 14 марта 2001 г., составленная на основе материалов судебно-следственного дела № 60 090 из архива Управления СБУ в Донецкой области по обвинению группы лиц в пособничестве немецким окупантам. Название дано автором публикации, в личном архиве которого хранится оригинал данного документа, подготовленного в ответ на его запрос.

Description:

Примітки 1 Значні розходження існують щодо встановлення кількості жертв серед єврейського населення у Донецьку навіть у публікаціях останніх років: голова Донецької обласної редколегії «Книги Пам’яті України» І. Кулага, посилаючись на публікацію журна- лістки О. Карпенко, наводить цифру в 20 тис. скинутих до шурфу шахти 4–4-біс (одного з основних місць масового знищення населення та військовополонених у Донецькій облас- ті, розташованого у Калінінському районі Донецька) євреїв з загального числа в 75 тис. осіб, скинутих туди (Кулага И.И. Чашу горя не испить до дна // Книга Скорботи України. Донецька область. — Т. 2 / Голова редкол: Герасимов І.О.; обл. редкол.: Гурбич О.М. та ін. — Донецьк, 2001. — C. 701–702). Дещо більшу цифру — 25 тис. (Наша жизнь (Донецк). — 2003. — № 6) або навіть 26 тис. осіб (Адамов Б. 10 лет на пути консолидации и возрожде- ния // Материалы научно-практической конференции «Пути возрождения националь ной самобытности на современном этапе». К 10#летию Донецкого областного отделе- ния общества «Украина-Израиль». — Донецк, 2002. (далі — Пути возрождения националь- ной самобытности на современном этапе.) — С. 11–18) називають представники єврей- ської громади Донецька, члени товариства «Україна — Ізраїль» і, посилаючись на них, без жодних документальних підтверджень співробітники музею «Донбас нескорений» (Букуемская З. Увековечение памяти жертв фашизма // Пути возрождения националь- ной самобытности на современном этапе. — С. 63–66). Донецький краєзнавець В. Стьопкін наводить інші дані: 7 тис. євреїв з 75 тис. осіб, знищених у шурфі шахти (Степ- кин В.П. История Донецка. — Донецк, 2004. — С. 308). Спільною рисою цих публікацій, незважаючи на розбіжність у цифрах, є відсутність будь-яких посилань на документальні джерела. 2 Шутов В. Смерти смотрели в лицо: Повесть. — Изд. 3-е, испр. и доп. — Донецк, 1981. — С. 67. 3 Довідник про табори, тюрми та гетто на окупованій території України (1941–1944) / Упо- ряд. М.Г. Дубик. — К., 2000. — 320 с. 4 Микушев В., Титаренко Д. Тайны Юзовского гетто // Донбасс. — 2001. — 18 мая. 5 Альтман И.А. Жертвы ненависти: Холокост в СССР 1941–1945 гг. — М., 2002. — С. 86. 6 Круглов А.И. Потери евреев Украины в 1941–1944 гг. — Харьков, 2005. — С. 52. 7 Заголовок документу надано публікатором. 8 Граф — один з керівних співробітників СД у Юзівці. 9 Пєтушков М.Г. з кінця жовтня 1941 р. до кінця квітня 1942 р. очолював Юзівську міську управу. 10 До революції на цьому місці видобували крейду (звідси і назва — Білий). Перед війною у кар’єрі у землянках та напівземлянках, побудованих самочинно та безсистемно (селища такого типу називалися «нахаловки», «собачьовки») мешкали жителі міста, які прибули сюди у 1920–30-х роках для роботи на промислових підприємствах Сталіно, в основному на металургійному та машинобудівному заводах. Сьогодні тут знаходиться цирк «Космос». 11 Долгов — начальник житлового відділу Юзівської міської управи. 12 Джерелом, яке певною мірою уможливлює датувати час заснування гетто в Юзівці берез# нем 1942 р., служить окупаційна періодика. Так, 15 березня 1942 р. у газеті «Донецкий вестник» було надруковано кореспонденцію «Конец большевистских “собачевок”, у якій йшлося і про заплановане тимчасове переселення єврейського населення міста в розта# шоване поруч з парком культури та відпочинку селище (мається на увазі селище Білий Кар’єр). У той же час є певні підстави вважати, що гетто в Юзівці було засновано раніше й існувало протягом тривалішого часу. Так, дехто з жителів міста у своїх спогадах зазначив, що юзівське гетто почало діяти взимку 1941/42 років (інтерв’ю з Романченко В.І., 1928 р.н. (м. Донецьк, липень 2003 р.) // Архів Д. Титаренка; інтерв’ю з Черв’яковою В.І., 1925 р.н. (м. Донецьк, травень 2004 р) // Там само; інтерв’ю з Саєнко-Полончук М.І., 1927 р.н. (м. Донецьк, січень 2005 р.) // Там само). Німецький дослідник Андрій Анґрік, посилаючись на матеріали, що зберігаються в німецьких архівах (вони являють собою копії свідчень нацистських пособників, судово#слідчі справи на яких, очевидно, зберіга# ються нині в архіві УСБУ в Донецькій області, але, на жаль, є недоступними для вітчизня# них фахівців), зазначає, що гетто в Юзівці було засновано у грудні 1941 р., але виявилось було занадто малим, щоб вмістити все єврейське населення міста (Angrick A. Besatzungs politik und Massenmord: Die Einsatzgruppe D in den südlichen Sowjetunion 1941–1943. — Hamburg, 2003. — S. 322). Висловлюю щиру вдячність Центру вивчення Голокосту та ге- ноцидів, що діє при Інституті воєнної документації (Амстердам, Нідерланди) та Амстер- дамському університеті, і особисто докторові К. Беркгофу за надану можливість ознайо- митися з цією та іншими роботами зарубіжних дослідників під час стажування у Нідерландах. 13 Так у тексті.

Show full item record