Abstract:
У статті розглядається символістська естетика ранньої драматургії Моріса Метерлінка. На прикладі п'єси "Неминуча", досліджується техніка створення сугестивного образу, який є базовим емоційним стрижнем його театру мовчання. Драматург демонструє кілька видів сугестії, що показують його концепцію символу. За допомогою цього інструментарію створюється інший, філософський шлях прочитання п'єси.
Description:
1. Балашов Н. I. Аполлiнер i його мiсце у французькiй поезiї // Вiршi
/ Г. Аполлiнер. М.: Наука, 1967. С. 203–282.
2. Башляр Г. Избранное. Поэтика пространства. Москва: Российская
политическая энциклопедия, 2004. 376 с.
3. Метерлiнк М. Неминуча. Переклад Лесi Українки. URL: https:/
/www.ae-lib.org.ua/texts/maeterlinck_lintruse_ua-lu.htm
4. Минский Н. Морис Метерлинк. Сокровище смиренных. Томск:
Водолей, 1994. 256 с.
5. Эккартсгаузен К. Ключ к таинствам натуры. Санкт-Петербург:
Альфарет, 2013. 347 с.
